Будьте першими в курсі головного
Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.
Українські чоловіки нарікають на вибірковість під час мобілізаційних заходів — війна є тягарем лише для незаможних верств населення.
Українські чоловіки не полишають спроб виїхати за кордон, аби уникнути мобілізації. Дехто з утікачів звертається до провідників, які допомагають подолати гори та річки, інші наважуються на ризиковану подорож самотужки.
Американський журнал The Nation опублікував масштабний репортаж про чоловіків, які переховуються від призову, про роботу територіальних центрів комплектування та недовіру до системи мобілізації.
Один із героїв матеріалу — 29-річний IT-фахівець Тарас. За його словами, після затримання його примусово доставили на медкомісію, а коли він відмовився фотографуватися, його били по голові.
Згодом він потрапив до навчального центру, де захворів і зумів утекти.
Ще один співрозмовник видання — 27-річний Борис, також IT-фахівець. Після першого затримання він утік з автомобіля по дорозі до військово-лікарської комісії й кілька місяців жив у заможному районі Києва.
Що кажуть про соціальну нерівність
«ТЦК сюди не приїжджає. Це багатий район», — сказав він журналістові.
Згодом Борис вирішив заощадити на оренді та переїхав до дешевшого району, де його знову затримали. Цього разу втекти не вдалося, і він опинився на військовій службі.
Саме цей епізод The Nation використовує для переходу до соціальної складової мобілізації. Український соціолог Володимир Іщенко, який досліджує класову структуру українського суспільства, стверджує, що серед примусово мобілізованих непропорційно багато людей із нижчими доходами — робітників та мешканців сільської місцевості.
За його поясненням, заможні чоловіки мають більше можливостей захищати свої інтереси: можуть дозволити собі адвоката, використовувати зв’язки або, в незаконних випадках, платити за корупційні схеми. Для людини з низькими доходами такі можливості значно обмежені.
Мобілізація в Україні — що відомо
Від початку повномасштабного російського вторгнення українській армії стало бракувати вояків.
На початку війни сотні тисяч звичайних чоловіків пішли на фронт або волонтерили, щоб захистити незалежність країни і відбити ворожий напад. Відтак, до армії доводиться шукати менш мотивованих солдатів.
Щоб заповнити прогалини у війську, президенту Володимиру Зеленському довелося підписати новий суперечливий закон про мобілізацію.
Мобілізацію в Україні критикують за хаотичність, свавілля та корупцію.
Тоді як загальна підтримка армії залишається високою, а опитування показують, що чимало чоловіків хочуть воювати, мобілізація може розділити українців, уже виснажених війною. Точних цифр про те, скільки чоловіків в Україні переховуються від призову чи мають наміри втекти, немає. Але Телеграм-канали із тисячами підписників, особливо у великих містах, просто «розквітли».
Крім того, мобілізація — найчастіше згадувана причина кризи на ринку праці. Йдеться не лише про мобілізацію як таку, але й про відтік кадрів через побоювання призову: хтось звільняється, щоб не наражатися на ризик бути мобілізованим на офіційній роботі, хтось працює «в сіру», хтось виїжджає.
Напередодні омбудсмен Дмитро Лубінець жорстко розкритикував нову реформу мобілізації, назвавши її приреченою на провал без поваги до прав людини. Він наголосив, що попри обіцянки, представники ТЦК досі використовують балаклави, а системні порушення, як-от силові затримання та вилучення речей, тривають. Лубінець заявив, що довіра громадян неможлива, поки держава сама ігнорує закони, а реформа без дотримання прав людини є лише імітацією змін.
Читати більше: Кінець епохи «бусифікації»: які кардинальні зміни готують у системі мобілізації
А що ви думаєте про це? Пишіть свою думку в коментарях та поділіться статтею з друзями!
Головне за день - одним листом
Щовечора надсилаємо топ-5 найчитаніших новин. Без спаму, відписка в один клік.
