“Кілька рефлексій після Варшавського безпекового форуму. Безумовно, дискусії там підтвердили, що Україна залишається у центрі уваги наших партнерів, але дієвіша і чіткіша візія звучить все ще лише з боку тих країн, які усвідомлюють безпекову загрозу Росії для себе. А спільний знаменник дій все ще нижчий від того, який мав би забезпечити нашу спільну Перемогу”, – пише нардепка Іванна Климпуш-Цинцадзе на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Значна частина дискусій була присвячена саме нам. Але викликало, як мінімум, здивування активне просування організаторами на панелях Форуму представників так званої “демократичної Росії” — зокрема Ходорковського та Навальної. Їхні виступи зводили дискусію не лише до ідей необхідності “порозуміння” з імперською Росією, а й до наративу про однозначну слабкість Європи без Сполучених Штатів у протистоянні Кремлю в найближчому майбутньому. Такі меседжі, як на мене, відтворюють російську пропаганду, а не сприяють посиленню безпеки Європи.
Реальність точно інша: Європейський Союз економічно та політично в рази потужніший за Росію. Для перетворення цієї сили на реальний захист потрібні мобілізація ресурсів, чітка політична воля та пріоритетність питань безпеки.
Водночас залишається критично важливим спільним завданням зберігати й зміцнювати підтримку з боку Сполучених Штатів на боці України та її демократичних партнерів.
Попередні десятиліття довели: ані діалог, ані торгівля не змінили сутності Росії. Єдиний дієвий шлях — санкції, політична ізоляція та рішуча військова підтримка України. Це і є стратегія, яка може забезпечити справедливий і тривалий мир.
Україна сьогодні є ключем до безпеки Європи. Наше спільне завдання — не допустити повторення старих ілюзій та зосередитися на головному: поразці Росії.
На Варшавському безпековому форумі вкотре було очевидно: навіть ті росіяни, які називають себе “ліберальними опозиціонерами“, часто мислять у тій самій імперській парадигмі, що й Кремль. Різниця лише у формі подачі. Кремль говорить жорстко, вони ж — м’якше, у демократичній упаковці. Але суть лишається тією самою.
Коли Ходорковський зводить війну лише до “злочинів Путіна”, він відбілює систему. Адже агресія — це не персональна примха, а результат імперської логіки, закладеної у самій Росії.
Коли він називає війну “трагедією для двох близьких народів”, він фактично повторює кремлівський наратив про “братні народи” — і замовчує факт: Україна стала жертвою колоніальної агресії, а не “сварки сусідів”.
Коли він говорить про необхідність “зберегти Росію єдиною, але демократизованою”, він ставить інтереси імперії вище за право інших народів на свободу й самовизначення.
Для європейців це має стати сигналом: не варто плутати антиімперську позицію з “ліберальним фасадом” Москви. Демократична риторика може приховувати ту саму мету — збереження Росії як великої держави, хай і під новими гаслами.
Для українців — це ще одне нагадування: навіть “хороші росіяни” нерідко транслюють ті самі імперські наративи, лише у м’якшій формі. Як на мене, місця цим російським “демократам” на таких заходах просто не має бути”.
