Схоже, що багатомісячні сподівання на отримання додаткових польських «двадцять дев’ятих» можуть розвіятися, як ранковий туман. Варшава дедалі голосніше натякає: якщо Київ не готовий платити за модернізацію старих літаків, вони знайдуть іншого власника. І цим власником може стати зовсім не Україна.
Чому польські МіГи стали «токсичним активом»?
Колишній міністр національної оборони Польщі Януш Онишкевич у розмові з «Укрінформом» розставив всі крапки над «і». Ситуація, м’яко кажучи, патова. Польські МіГ-29 вичерпують свій ресурс. Це означає, що технічно вони вже не здатні безпечно виконувати бойові завдання без капітального втручання.
«Повернення МіГів до повної бойової готовності, як цього очікує Україна, є питанням величезних додаткових витрат», — констатує експерт. І тут криється головний камінь спотикання. Хто має платити за це «друге дихання» старих птахів?
Спочатку сценарій був простим: Україна бере літаки як є, використовує їх як донорів запчастин або сама їх лагодить. Але якщо ремонт має робити польська сторона — рахунок виставлять нам. Або нашим союзникам. А це вже зовсім інші гроші.
Варіант «Б»: Болгарія чекає на здобич
Варшава не збирається вічно тримати ці літаки на землі, перетворюючи їх на металобрухт. На них є й інші охочі. Вонишкевич прямо заявив: якщо Київ не готовий взяти літаки в поточному стані та запропонувати натомість дронні технології, Польща активує план «Б».
«Все вказує на те, що це може бути Болгарія», — зазначив ексміністр. Так, саме Софія може стати фінішною прямою для польських МіГ-29, якщо переговори з Києвом зайдуть у ще глибший глухий кут через «надто далекосяжні очікування» обох сторін.
Це не блеф. Це жорстка математика оборонного бюджету. Польща хоче позбутися проблемних активів, а не отримати нові головні болі. І якщо Україна не запропонує вигідний бартер (дрони за літаки), Варшава обере найпростіший шлях — продаж тому, хто готовий платити або приймати умови «як є».
До речі, чинний міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш також підтвердив: модернізація можлива, але лише за кошт України або третіх країн. Час на роздуми спливає.
А як ви вважаєте, чи варто Україні погоджуватися на такі умови, чи краще сфокусуватися на західних аналогах? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
