Російські еліти починають усвідомлювати, що їхній лідер загнав країну в глухий кут, з якого немає дипломатичного виходу. Поки диктатор мріє про військові перемоги, в кулуарах Кремля вже готують ґрунт для зміни режиму і переговорів із Заходом.
Головний підсумок минулого 2025 року полягає в тому, що альянсу Путіна і Трампа не вдалося зламати опір України. Російський диктатор не зміг домогтися капітуляції Києва дипломатичним шляхом через Білий дім, тому знову кинув усі сили на поле бою.
Путін офіційно відмовився від ідеї заморожування конфлікту по лінії фронту, зробивши ставку на масштабний наступ. Він намагається переконати своїх союзників і внутрішню еліту в можливості швидкої перемоги, проте соціолог Ігор Ейдман впевнений, що цей привид тріумфу скоро остаточно зникне.
У найближчі місяці всім стане ясно, що чергова ставка Путіна провалилася, і тоді у нього почнуться по-справжньому серйозні проблеми. На тлі критичного стану економіки та обвалу нафтогазових доходів внутрішньополітична ситуація стає для диктатора вибухонебезпечною.
Російська верхівка щиро сподівалася на вигідну угоду з Трампом, яка дозволила б вийти з війни на своїх умовах. Трамп пропонував варіанти завершення бойових дій, але Путін захотів всього і відразу, фактично вимагаючи від американського президента примусити Україну до повної капітуляції.
З’ясувалося, що Трамп просто не має ресурсів для виконання таких ультиматумів. У підсумку довгоочікуваного заморожування війни не відбулося, і винуватцем цього провалу еліти вважають виключно Путіна.
Диктатор остаточно зациклився на образі великого полководця і не може зупинитися, що викликає наростаюче глухе невдоволення в його найближчому оточенні. Ейдман не виключає, що вже в 2026 році в Росії можуть виникнути реальні шанси на державний переворот.
У правлячої верхівки вже навіть з’явився потенційний кандидат у наступники — Дмитро Козак. Ця фігура влаштовує різні клани, оскільки він пов’язаний і з пітерською групою, і з московськими важковаговиками на кшталт Собяніна.
Наприкінці року в медійний простір почали активно вкидати імідж Козака як потенційного реформатора і противника війни, що навряд чи є випадковістю. Ймовірно, його готують до ролі переговірника із Заходом, який буде просити про зняття санкцій від імені нової Росії. Якщо цей сценарій не реалізується, альтернативою залишиться тільки пряма велика війна між РФ і провідними країнами Європи.
