В Росії викрили особу серійної донощиці Анни Коробкової. Нею виявився житель Уралу, пропагандист з Єкатеринбурга, історик за освітою Іван Абатуров. Про це пише ВВС, передають Патріоти України.
Доноси на співгромадян він почав писати від початку повномасштабного російського вторгнення і за цей час встиг написати понад 1300 скарг. У них Абатуров міг на кілька сторінок розписати, що саме говорила та чи інша особа на яку він жалівся, він докладно виписував навіть хвилини ефіру, якщо особа давала інтерв’ю чи коментар.
“Коробкова” писала доноси на вчителів, академіків, викладачів вишів, правозахисників, лікарів та адвокатів. Частину доносів було адресовано роботодавцям тих, на кого їх було написано, деякі — прокуратурі. У більшості випадків “Коробкова” скаржилася на людей, які дали коментарі ЗМІ-іноагентам і в коментарях яких вона побачила “дискредитацію” російської армії.
Крім доносів, “Коробкова” розсилала листи з погрозами. Вона знаходила людей, які дали коментарі ЗМІ-іноагентам, і пропонувала їм протягом п’яти діб пообіцяти їй, що вони більше не виступатимуть у таких ЗМІ. У разі “ненаправлення їй відповіді” вона погрожувала поскаржитися на них до Мін’юсту, щоб їх також визнали “іноагентами”.
“Коробкова” охоче спілкувалася з журналістами у письмовій форм та розповідала подробиці своєї біографії: живе у місті з населенням понад 1,5 млн осіб, здобула гуманітарну освіту, має досвід викладання, у шлюбі не перебуває, дітей немає.
Стаття у “Вікіпедії”
Соціальна антропологиня Олександра Архіпова (визнана в Росії “іноагентом”) дізналася, що на неї донос написала така собі “Анна Коробкова“. На початку грудня 2024 року Архіпова виявила сторінку про “Анну Василівну Коробкову” у російськомовній “Вікіпедії”. Вона звернула увагу, що стиль статті про неї дуже схожий на листи “Коробкової”. На сторінці було опубліковано багато сканів відповідей російських відомств на доноси Коробкової. Наприклад, листи з Генпрокуратури з анонсами перевірок за фактом її звернень, а також адресовані їй звіти Генпрокуратури про визнання цих видань небажаними організаціями.
“І це дивно, звідки зовнішній автор може мати доступ до відповідей із держорганів? Це спочатку навело мене на думку, що він і є “Коробкова””, — розповідає Архипова.
Архіпова разом із лінгвістом Данилом Скоринкіним порівняли статтю про “Коробкову” у “Вікіпедії” з листами, які “Коробкова” надсилала журналістам і самій Архиповій. Для порівняння вони використовували стилометричний аналіз — це допоміжний метод визначення авторства тексту, що ґрунтується на частоті вживання в ньому тих чи інших службових слів, пояснює Скоринкін: “Це речі, про які ми не думаємо. Я не думаю, сказати “про стилометрію” чи “про стиліметрію”, я можу вибрати і те, і те, але я не вибираю це свідомо. Це речі, які автоматизуються у людини — він використовує якісь прийменники частіше, якісь прийменники рідше. На цьому ґрунтується стилометрія”.
Стилометричний аналіз показав, що стаття про “Коробкову” у “Вікіпедії” та листи “Коробкової” дуже близькі. Архіпова звернулася до друзів, які мають відношення до “Вікіпедії” та розуміють, як там шукати інформацію та дізнатися, хто і коли завантажував файли. і з’ясували, що фото завантажував на “ВікіСклад” “Аркадій2023”. Це були фото з різних заходів із Єкатеринбургу, переважно з “Єльцин-центру”, зроблені камерою Panasonic DMC-FT4. Цю модель фотоапарата використовувало мало користувачів “Вікіскладу”, і лише один із них був із Росії. Це був користувач із ником “Іван Абатуров”. Його фото також були завантажені з Єкатеринбургу.
Два вікіпедисти
“Іван Абатуров” — вікіпедист із багаторічним досвідом, який вніс тисячі правок до російськомовної “Вікіпедії”. Одні з перших його виправлень у травні 2015 року були внесені до статті “Іноземний агент”. Останню редагування він вніс 24 березня 2023 року і зник. Потім, менше ніж за два тижні, у російській “Вікіпедії” з’явився “Аркадій2023”, який зробив першу правку 4 квітня 2023 року.
Архіпова з колегами зауважили, що обох користувачів цікавлять специфічні теми: вони редагують статті про двосторонні відносини тих чи інших країн, статті про дисидентів та репресії.
Любитель доносів
Раніше Іван Абатуров уже потрапляв у скандал, пов’язаний із донесенням. У серпні 2022 року директор видавництва “Нестор-Історія” Сергій Ерліх розповів, що до їхнього офісу прийшла поліція через донос Абатурова Івана Миколайовича, який побачив у книзі видавництва про Голокост у Румунії “неправдиві відомості про діяльність СРСР у роки Другої світової війни”.
Ерліх у своєму посту назвав Абатурова аспірантом кафедри філософії та культурології Російського державного професійного педагогічного університету (РДППУ) у Єкатеринбурзі та виклав фото доносу.
Іван Абатуров народився у Свердловську 1985 року. У 2008 році закінчив магістратуру істфаку УрДУ.
2013 року до Ленінського суду Єкатеринбурга надійшла кримінальна справа на Абатурова за статтею 116 Кримінального кодексу (побої, до двох років позбавлення волі). Абатуров отримав досить м’яке покарання — п’ять тисяч рублів штрафу. Рішення суду не задовольнило Абатурова, він завзято надсилав скарги до Конституційного суду порушення своїх конституційних прав під час розгляду цієї справи.
Стиль написання Абатурова та слова, які він вживав у мові допомогли встановити, що саме він пише доноси під імям Анни Коробкової.
“Він знайшов у цьому своє покликання”
Нині Олександра Архипова мешкає у Франції. Вона виїхала з Росії через свою антивоєнну позицію і не знає, чи визнали її в РФ “іноагентом” саме за доносом “Коробкової” чи ні. За її словами, коли “Коробкова” почала писати доноси на неї та інших її колег, їх викликали до керівництва та погрожували звільненням. Сама “Коробкова” хвалилася, що її доноси призводили до звільнень.
Журналісти напряму написали лист до Абатурова і поцікавилися, чи справді він пише доноси під ім’ям Коробкової, він коротко написав: Здрастуйте. Ви помилились”. Після цього він перестав відповідати на повідомлення.
“Редагування “Вікіпедії” для Абатурова — справа життя. Але коли у 2022 році його колеги з “Вікіпедії” дізналися про донос на видавництво “Нестор-історія”, йому доводиться туго. І після цього Іван Миколайович Абатуров, автор доносів, зникає, і з’являється “Анна Василівна Коробкова”. Мабуть, Абатуров почав використовувати її ім’я для доносів на людей, які йому близькі, або людей з історичної сфери, щоб більше не було таких розбірок”, — міркує Архипова.
Вона говорить, Абатуров вважає себе “місіонером”, шукає ворогів і вважає за свій обов’язок їх виявляти. І він знайшов у цьому своє покликання.
Пояснюючи, чому їй важливо оприлюднити результати свого розслідування, Архипова каже наступне: “Я хочу сказати всім, хто боявся доносів “Коробкової”, всім, хто відмовлявся від будь-яких виступів, хто постраждав від неї, хто думав, що життя скінчилося, коли вона на них донесла, і хто думав, що зробити з цим нічого не можна, тому що за цим стоїть могутня ФСБ: друзі, пам’ятайте, що на вас писав доноси озлоблений аспірант-невдаха зі сталіністськими поглядами”.
Нагадаємо, що у РФ матір строковика, яка розповіла про загибель сина, звинуватили у дискредитації ЗС РФ. Анна Коробкова, яка донесла на жінку, вже відома в Росії. Вона займається тим, що відстежує реакції росіян на війну проти України в мережі, ЗМІ тощо і пише на них доноси.
