Тегеран володіє значним арсеналом засобів ураження, здатних досягати європейських столиць, що підтверджується досвідом масованих атак на Близькому Сході.
Про це пише Defense Expess.
Найбільшу небезпеку становлять балістичні ракети середньої дальності, такі як Khorramshahr, Sejjil, Ghadr та Emad. Зокрема, ракета Khorramshahr при вазі бойової частини у 1800 кг має дальність 2000 км, а при полегшенні заряду здатна долати до 3000 км, що створює загрозу не лише для Балкан, а й для Центральної Європи.
Під прямим ударом з північного заходу Ірану перебувають Греція, Болгарія, Румунія, Молдова та Україна. Якщо підтвердиться максимальна дальність Khorramshahr у 3000 км, до зони ризику потрапляють Німеччина (включно з Берліном) та Італія (включно з Римом). Захист цього регіону покладено на американську систему ПРО Aegis Ashore у Румунії та есмінці класу Arleigh Burke у Середземному морі, а Німеччина може задіяти нову ізраїльську систему Arrow 3.
Окрім балістики, Іран використовує крилаті ракети Soumar з оціночною дальністю 2000–3000 км, хоча їхня ефективність наразі обмежена через успішну роботу засобів ППО союзників. Також значну загрозу становлять дрони-камікадзе, серед яких найдалекобійнішим є Shahed 136 (до 2500 км). Меншу дальність мають моделі Arash-2 (до 1600 км) та реактивний Karrar (1000 км), які вже застосовувалися для атак на британські об’єкти на Кіпрі.
Для досягнення цілей у Європі іранські дрони та ракети мають подолати повітряний простір Іраку, Сирії, Йорданії або Туреччини, де вони можуть бути перехоплені силами НАТО. Попри значну кількість засобів ураження, їхнє успішне використання проти країн ЄС стримується розгалуженою мережею протиповітряної оборони та загрозою прямої відповіді з боку західних держав та Ізраїлю. Агресивна риторика Тегерана та його співпраця з рф лише підсилюють необхідність зміцнення південного флангу європейської безпеки.

