“В потік новин протиснулася інформація про те, що українська влада визнала дорогу М-14 Херсон-Миколаїв непроїзною, перекритою дронами росіян. Таким чином, основна транспортна артерія, якою живився цей обласний центр, нині не працює. Херсон офіційно у дроновому напівоточенні. У цьому всьому мене, звісно, дивує запізнілість такої заяви”, – пише екснардеп та військовослужбовець Ігор Луценко на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Вона сталася після того, як ввечері було уражено автівку з прокурорами, а вранці – машину з медиками. Але ці інциденти — далеко не перші, котрі сталися на цій трасі, росіяни до неї долітали і раніше.
Більше того: те, що росіяни перекриють цю трасу, було зрозуміло і очевидно. Просто з поганими новинами для начальства і для населення у нас традиція затягувати — що призводить до того, що справи робляться поганими настільки, що вже не можна замовчувати. Але хто відповість за жертви?
Траса пролягає приблизно за 20 км від передових позицій московитів. ФПВ-дрони, що українські, що російські, у необхідних модифікаціях зараз дістають і на 30, і на більше кілометрів. Єдина альтернативна дорога по забезпеченню Херсона — котра йде через Музиківку на північ — вона лише на 8 км далі за тою трасою, котру вже перекрили московські БПЛА. Висновки нескладно зробити самостійно, наслідки прогнозувати — теж.
Чому я пишу це зараз? Тому що я сподіваюся, що на болючому і великому прикладі заблокованого (частково) Херсону влада і суспільство зрозуміє характер небезпеки, котра невідворотно насувається на усі прифронтові міста, навіть якщо вони відносно далеко від безпосередньо лінії бойового зіткнення.
Ця небезпека формулюється так: дороги на десятки кілометрів вглибину або уже є, або скоро будуть непроїзними.
Це вже так само є на невеликих містах Донбасу. Сіверськ, Покровськ і Костянтнівка давно вже, Дружківка, Слов’янськ, Краматорськ — на черзі. Подальші знаки питання слід ставити коло Сум і Харкова. І не тільки, і не тільки…
Технологія дронів-камікадзе ще дуже далека від вичерпання, технічний прогрес триває, ємність акумуляторів, економність та автономність дронів поки що стабільно підвищуються. Тактичний радіус зростає.
Тому, приміром, скоро ми вже будемо перекривати сухопутний коридор на Крим. Вже зараз там успішно працюють мої друзі, котрі поки що беруть найжирніші цілі – вантажні поїзди, а далі у них їх довгі «руки» дійдуть і до автосполучення. На жаль, росіяни теж не сильно відстають, як ми бачимо по Херсону.
Що я пропоную?
Як мінімум, проблема комплексна і варта окремого засідання РНБО з президентом на чолі. Я б навіть можу накидати порядок денний.
По-перше, я б розібрався, чому найпередовіші технологічні рішення, котрі зараз є в Україні, на Херсоні розгорнуті так, як вони там розгорнуті. Чи сприяють цим передовим підрозділам у всьому, у чому треба і можна сприяти?
Та й взагалі слід оцінити потугу, котра виділена у оборону Херсона від дронів. Нехай Президент дізнається: який це відсоток солдат від того гарнізону, котрий прикриває Херсон? Який відсоток фінансування вони отримують і звідки? На що скаржаться?
Буде багато цікавого.
По-друге, я б запитав у військових, котрі мають компетенцію в сфері дронів, як взагалі нам слід організовувати оборону прифронтових міст. Хто має очолювати протидію основному засобу ураженню противника — дронам? Не хочу ображати інші роди військ, але це мають бути саме війська БПЛА, котрі володіють найкращими компетенціями у цій сфері і котрі власне зараз і мають очолювати ділянки фронту.
Щоб не ними командували малокомпетентні офіцери, а навпаки. Це ж не складно. Рівень розуміння сфери БПЛА можна вияснити, провівши 5 хвилин співбесіди з відповідними військовими посадовцями.
Нарешті, третє. Слід терміново розробляти технологічні рішення. Щоб прифронтові міста вижили, нам необхідно виробити нові засоби і вже на їхній базі формувати тактику дій військових.
На жаль, на прикладі резонансної теми Шахедів ми не бачимо системної роботи чиновників. Не видно, що вони засвоїли «шахедний» урок, коли ми надто пізно почали шукати протидію цим засобам, і досі так і не сформували здатність держави завчасно реагувати на аналогічні проблеми.
З шахедами зараз бореться громадська ініціатива, коаліція низових ініціатив від військових, волонтерів та виробників, котра ініціює зміни в «верхніх» органах управління. З дорогами в тилу, схоже, нам світить така сама доля.
Треба усвідомити — війну дронів виграє той, у кого кращий проти них захист. Тож слід зараз піднімати якомога більше шуму, щоб змусити чиновників зрозуміти цю істину і діяти вже зараз”.
