Це сталося. Одна з найгучніших політичних фігур останнього часу, «цифрове обличчя» українського спротиву Михайло Федоров, офіційно підтвердив: він залишає крісло міністра оборони. Прощальний пост у соцмережах вийшов не просто формальним звітом, а схожим на маніфест людини, яка знає собі ціну, але визнає й недоліки системи.
Чи було це рішення раптовим? Для багатьох — ні. Але для тих, хто слідкував за кожним кроком «міністерства інновацій», це знакова віха. Федоров не скупився на емоції, назвавши службу «великою честю», проте справжня суть криється не в ввічливих словах, а в сухому переліку досягнень та, що важливіше, визнанні поразок.
22 пункти успіху: дрони, Starlink та мільярди доларів
Що ж залишається після «епохи Федорова» в оборонному відомстві? Чинний, ще поки що, міністр виклав карту своїх здобутків, і вона вражає масштабом. Двадцять два пункти — від технічних до стратегічних.
Серед головних козирів, якими пишається команда:
- Жорстке відключення російських військ від Starlink — крок, який став символом технологічної війни.
- Радикальна зміна системи закупівель. Запуск тендерів на далекобійну артилерію та сотні тисяч дронів. За словами Федорова, це дозволило зекономити держбюджету мільярди доларів.
- Створення власної української балістики. Символічно, що успішне тестування цих ракет відбулося саме в день оголошення про відставку уряду.
Звучить переконливо? Безумовно. Але чи достатньо цього для повної перемоги над бюрократичною машиною, яка існувала десятиліттями?
Чого не встигли: «треба було рішучіше звільняти»
Ось тут починається найцікавіше. Федоров не став ховатися за загальними фразами про «складні часи». Він прямо вказав на три речі, які не вдалося реалізувати до кінця. І перша з них — болить найбільше.
«Потрібно було ще рішучіше звільняти людей, які гальмували зміни», — визнає він. Організаційна трансформація за стандартами НАТО лише розпочата. Нову структуру запустили, багато кого дійсно звільнили, але процес застряг у проміжному стані.
Другий провал — не всі закупівлі вдалося перевести на прозорі тендери. Третій, і, мабуть, найважчий — відсутність культури відповідальності. «Вірю, що саме героїчний український народ сформує цю інституційну культуру», — написав Федоров, перекладаючи частину відповідальності на суспільство.
Асиметрія та інновації: куди далі?
То куди рухається одна з наймедійніших постатей України? Конкретики щодо нової посади немає. Є лише пафосна заява про продовження роботи «заради місії». Місія ця, за словами Федорова, — «перемагати ворога асиметрією, швидкістю інновацій і силою організації».
Чи залишиться він у владній вертикалі? Чи піде у приватний сектор будувати нові технологічні стартапи для армії? Поки що відповіді немає. Але одне зрозуміло точно: епоха швидких, іноді хаотичних, але яскравих змін у Міноборони завершилася. Що прийде на зміну — час покаже.
А як ви оцінюєте роботу Федорова на посаді міністра оборони? Це був прорив чи недопрацювання? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
