Інтрига навколо відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони набуває несподіваних обертів. Замість того, щоб мовчати чи давати загальні фрази, екс-міністр вирішив відкрити всі карти. І те, що ми почули, змушує по-новому поглянути на внутрішню кухню прийняття стратегічних рішень у найгарячіший період війни.
Пропозиція, від якої важко відмовитися?
Під час брифінгу 16 липня Федоров зробив сенсаційне зізнання. Виявляється, після своєї відставки він отримав пряму пропозицію від президента Володимира Зеленського залишитися в команді, але вже в іншому статусі — як радник глави держави.
“Зеленський запропонував стати його радником, але я відмовився”, – сухо, але дуже промовисто зазначив міністр.
Чому людина, яка стояла біля витоків цифрової трансформації країни, а потім очолила ключове відомство воєнного часу, відкинула можливість впливати на процеси зсередини кабінету президента? Відповідь криється не в особистих амбіціях, а в глибоких розбіжностях щодо того, як саме треба воювати.
Кардинальні зміни: кого хотів замінити Федоров
Екс-міністр не приховує: його бачення перемоги суттєво відрізнялося від поточної стратегії. Федоров прямо заявив, що раніше лобіював найжорсткіші кадрові рішення у військовому керівництві.
Йдеться про заміну Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та начальника Генерального штабу. Аргументація залізна: без цих змін неможливо перейти до асиметричної війни з мінімальними втратами.
“У нас немає іншого виходу, якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично”, – підкреслив він. На його думку, ставка має бути зроблена виключно на дрони та сучасні технології, оскільки змагатися з РФ у темпах мобілізації “в лоб” — це шлях у нікуди.
Системна помилка мобілізації
Ще один болючий момент, який підняв Федоров, — це хаос у мобілізаційній системі. Виявляється, територіальні центри комплектування (колишні військкомати) підпорядковуються Генштабу, а не Міністерству оборони. Це створює розрив між політичним керівництвом та реальними процесами на землі.
Без зміни військового управління, впевнений екс-міністр, вирішити проблему мобілізації неможливо. Але президент відхилив ідею звільнення Сирського, обравши інший шлях.
Ця історія викликала шок навіть у єврокомісара з питань оборони Андрюса Кубілюса, для якого відставка Федорова стала повною несподіванкою. Чи був правий екс-міністр у своїх прогнозах, покаже час. Але одне ясно точно: ціна помилок у військовому управлінні вимірюється не лише грошима, а й людськими життями.
А що ви думаєте про це? Чи підтримуєте ви підхід Федорова щодо заміни військового керівництва? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
