Уявіть собі ситуацію: ви приходите на нову роботу, а там — повний хаос, мільярдні дірки в бюджеті та система, що працює за принципом «так було завжди». Саме з таким викликом зіткнувся Михайло Федоров, очоливши Міністерство оборони. Його перші кроки шокували багатьох: замість звичних промов — жорсткий аудит і детектори брехні для чиновників.
Про те, як цифровізація зіткнулася з армійською бюрократією, а амбітний міністр — із могутньою системою генералів, пише авторитетне видання The Economist. Це історія не просто про реформи, а про справжню підковёрну боротьбу за вплив у найгарячіший період війни.
300 мільярдів «зайвих» гривень та правда детектора
Перші шість місяців Федорова на посаді можна описати одним словом — гіперактивність. Таке завзяття, за визнанням самого видання, багатьох у міністерстві просто зводило з розуму. Але результат вартий уваги.
Масштабний аудит виявив вражаючу цифру: 300 мільярдів гривень (близько 6,6 млрд доларів) перевитрат. Це колосальні кошти, які раніше просто «розчинялися» в нетрях оборонних закупівель. Федоров не став толерувати таке розтрачення. Він запровадив тотальну перевірку посадовців на детекторі брехні. Ті, хто відмовлявся проходити тестування або «сипався» на питаннях, миттєво позбувалися посад.
Реформи торкнулися й логістики. Переведення частини закупівель на відкриті торги дало швидкий ефект: вартість 155-мм артилерійських снарядів впала на 16% майже миттєво. Економія на війні — це також зброя.
Чому генерали хотіли усунути «цивільного» міністра
Проте за цифрами та успіхами ховалася глибока прірва між новим міністром та старою гвардією. Головною фігурою опозиції став головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Конфлікт був настільки очевидним, що Федоров, за даними джерел, намагався домогтися усунення генерала. Але ця спроба наштовхнулася на стіну: ні президент, ні інші інституції не підтримали такий радикальний крок.
«Сирський досвідчений, він знає систему набагато краще за „Мішу“ і просто перехитрить його», — цитує видання високопоставлене джерело в розвідці. Військові вважали Федорова некомпетентним у стратегічному плануванні. Один із генералів влучно порівняв ситуацію з авіацією: «Ви б сіли в літак, якщо б побачили, що пілот — колишній власник крамниці?».
Критики також звинувачували міністра у «піар-перепаковці» чужих заслуг та гейміфікації війни, коли заохочуються лише «вбивства», а не нудна, але критично важлива робота, як-от моніторинг доріг чи логістика.
Політична інтрига: чи був план «злити» ефективного міністра?
Найцікавіше попереду. Прізвище Федорова фігурувало в списках потенційних прем’єр-міністрів, але натомість він опинився під прицілом. Існує версія, що масштабне перезавантаження уряду було сплановане саме для того, щоб «без палева» позбутися міністра оборони, який став надто ефективним і незручним для корупційних схем.
Інвестиційний банкір Сергій Фурса прямо вказує на цей парадокс: «Звільняють ефективного міністра, результати якого видно на фронті, через політиканство. Його популярність заважала „своїм“ людям. А звільнити одного — незручно, а разом з урядом — можна».
Журналістка Тетяна Ніколаєнко підкреслює: Федоров змінив підхід до закупівлі дронів, перейшовши від закупівель «за назвою» (де корупція цвіла пишним цвітом) до закупівель за технічними характеристиками. Це вдарило по кишенях багатьох посередників, які й могли організувати тиск через медіа, як-от анонсоване розслідування в каналі «Труха».
Зараз доля Михайла Федорова залишається головною інтригою. Його захищає лише близькість із президентом Зеленським. Але чи вистачить цього політичного капіталу, щоб протистояти системі, яка не хоче змін?
А що ви думаєте про стиль управління Федорова? Чи потрібні такій сфері, як оборона, радикальні «цивільні» реформи, чи армія має керуватися лише військовими? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
