📌 Коротко про головне:
- Польські ексгуматори вдруге не знайшли масових поховань на Тернопільщині.
- Раніше безрезультатні розкопки на Рівненщині та Львівщині.
- Польська сторона планує продовжити пошуки у серпні.
Знову нема! (АК)
Тим самим посадовцям і політикам, які роками домагалися від України дозволу на проведення ексгумації «масових захоронень жертв» т.з. «Волинської трагедії» на територіх Рівненської, Львівської та Тернопільської областей.
Їм дозволили ще рік тому.
Розкопки на Рівненщині цього року вже нічого не дали:, ніяких групових і, тим паче, «масових» захоронень не виявили.
НЕ ЗНАЙШЛИ БУКВАЛЬНО НІЧОГО.
ВЗАГАЛІ
Пошукові роботи на Львівщині, в районі села Гута Пеняцька, які були проведені з 9 по 18 червня – теж не дали нічого.
Нині ж стало відомо, про безрезультатність уже других поспіль аналогічних розкопок на Тернопільщині.
Як повідомляє тепер польське RMF24
Марта Ченковська – міністр культури та національної спадщини Польщі – повідомила про завершення другого етапу пошуків масових поховань поляків, вбитих УПА, на місці колишнього села Пужники, що на Тернопільщині. І вдруге – безрезультатно.
«ЦЕ ВАЖКА НОВИНА» (с)
За словами польської міністерки,
«Завершилися чергові пошукові роботи в Пужниках, проведені Фондом «Свобода і демократія» у співпраці з Поморським медичним університетом за участю Міністерства культури та національної спадщини та Інституту національної пам’яті.
Уже другу колективну могилу жертв не знайдено.
Це важка новина, але вона не змінює нашої мети», – заявила Ченковська.
Міністр додала, що процес пошуків «масових жертв» буде продовжено у серпні в іншому місці в Пужниках.
Українська правда зазначає, що загалом ці розкопки польських ексґуматорів тривають з вересня 2025 року в різних місцях, однак, нічого «масового» та ніяких «братських могил», попри все бажання польської сторони, ніде знайти допоки не вдається.
Зрештою, ніхто в Україні не заперечує, що певні жертви тих подій були – з обох боків, але…
Польська історіографія часто оперує цифрами у 100–150 тисяч загиблих поляків на Волині.
Проте українські дослідники зазначають, що багато з цих оцінок базуються на усних переказах чи спогадах, які не підтверджуються археологічно
