Дякувати Господу! “Кіт настирливо нявчав, щоб йшли за ним”. Дівовижна історія нашого військового Деталі у першому коментарі – Ми з України

Неймовірна історія військовослужбовця Олега Богуцького змушує вірити в дива, адже його з побратимами під час виходу на нуль буквально врятував… звичайнісінький кіт.

А тепер усе гаразд.

Батьківщина мешкає у місті Городок Хмельницької області.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

Ексміністр оборони Федоров отримав бронювання у фонді Сороса через три

Зеленський уперше відреагував на нічний масований удар: росіяни довго

Вибори під час війни: заява Федорова обурила ОП та розділила експертів

Федоров закликає провести вибори!: Звернення Федорова про корупцію, кр

Розтин показав відсутність травм: що знайшли біля померлої Гайден Пане

«Померла наречена Кличка»: інсайдер розкрив, з ким і куди летіла Панет

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

До повномасштабного вторгнення Росії Олег протягом певної години працював за кордоном – у Польщі.

Після повернення додому він знайшов роботу у рідному місті – у великій фірмі, відкритій польським бізнесменом, що займалася зерном.

Перші дні великої війни.

Відразу після початку великої війни чоловік добровільно пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки свого міста, аби стати на захист України.

“26 лютого 2022 року він пішов сам у військкомат зі словами: “Якщо будемо всі сидіти вдома, ховатися, то хто ж нас захищатиме?”, – пригадала його дружина.

Рідним Олег пояснив, що йде на війну заради них і своєї маленької доньки.

“Я пішов (боронити свою країну, – Ред.) заради сім’ї, заради вас”, – зацитувала Аліса слова чоловіка.

З донькою Камілою (фото: Аліса Богуцька)

Путь військовослужбовця

Спочатку Богуцького залишили служити у Городку – у роті охорони.

Згодом він пройшов курс навчання і був переведений у Київську область – захищав небо над столицею в силах ПВО.

“Збиваючи ракети над Київом. Захищавши небо”, – уточнила дружина військовослужбовця.

Нині чоловік воює на Запорізькому напрямку у складі 56-го Окремого стрілецького батальйону.

Чоловічий захисник і коханий чоловік (фото: Аліса Богуцька)

Проблема на нулі

Дружина Олега розповіла, що коли той вирушив на перше своє триденне завдання, з ним стався дивовижний випадок.

“Як він мені розповідав, це був його найперший похід. Він йшов “на роботу” на три дні – на нуль. І коли вони вже саме виходили… То тоді були дощі. І така погода була, наскільки я зрозуміла, похмура… Вони трішки не знали місцевість, бо вперше туди поїхали”, – нагадала жінка.

За її словами, Богуцький із побратимами не були впевнені, куди точно треба йти, щоб вийти на наші позиції.

“Коли вони виходять (з боєвого завдання, – ред.), там хлопці під’їжджають на машинах і вже їх чекають. Але вони не були впевнені, куди йти”, – пояснила Аліса.

Історія спасіння

Жінка уточнила, що наші хлопці у певний момент лежали на землі, бо був обстріл. І тоді, за словами її чоловіка, “звідкілясь кіт узявся” і почав “лапою бити його за обличчям”.

“Встає той кіт і нявкає. Ніби як іде й показує дорогу. І вони (бійці, – Ред.) пішли за тим котом”, – розповіла жінка.

Врешті-решт Олег та його побратими (один з яких був поранений, що суттєво ускладнювало пересування групи) “вийшли” за твариною і змогли приблизно зорієнтуватися на місцевості.

За словами Богуцької, чоловік навіть хотів забрати того кота з собою, хоча в цілому котів “не дуже полюбляє”. Проте коли бійці сідали до машини і почали шукати хвостатого, його вже поруч не було – “як вітром знесло”.

Реакція дружини

Жінка розповіла, що спершу в цю історію сама не повірила.

“У мене такі аж, мурашки… Молимося, звичайно, всі. Прошу Бога. Це, певно, якийсь янгол-охоронець. Іншими словами я не можу це пояснити, з його розповіді”, – зауважила вона.

Насамкінець Аліса зізналася, що переживати все це неймовірно непросто.

“Коли він мені це розказував, у мене були сльози… Плакала… Навіть зараз коли про це згадую – мандраж по тілу проходитиме… Але я просто знаю, що Бог є на небі. Й переконаюся в цьому. Молимося і просимо. І виявляє Бог своє добро”, – підсумувала дружина бійця.