При плануванні майбутнього та бажанні забезпечити захист свого майна після смерті важливо заздалегідь подбати про юридичні механізми передачі власності.
На сьогодні українське законодавство пропонує два легальні інструменти — договір довічного утримання (догляду) та спадковий договір. Кожен із них має свої особливості, порядок оформлення та правові наслідки.
Докладніше про те, у чому різниця між договором довічного утримання та договором спадщини, повідомляє “Стіна”, посилаючись на Судово-юридичну газету.
Міністерство юстиції України роз’яснило, як правильно використовувати ці договори та у чому між ними різниця.
Що таке договір довічного утримання (догляду)
Відповідно до глави 57 Цивільного кодексу України, договір довічного утримання (догляду) — це угода, за якою одна сторона (відчужувач) передає іншій стороні (набувачу) майно — найчастіше нерухомість, але можливе й цінне рухоме майно — в обмін на довічне утримання та/або догляд.
Набувачем може бути дієздатна фізична чи юридична особа. Якщо покупців кілька, вони стають співвласниками майна, які обов’язки перед відчужувачем є солідарними. Така угода може бути оформлена і на користь третьої особи.
Важливо: до смерті відчужувача покупець не може розпоряджатися одержаним майном — продавати, дарувати чи закладати його заборонено. Це гарантує захист інтересів відчужувача.
Фінансове утримання, яке має надавати набувач, має бути оцінено у грошах з можливістю індексації. У договорі також зазначається, яку частину житла зберігає за собою відчужувач.
Документ обов’язково оформляється письмово та засвідчується нотаріально. Нотаріус також вносить заборону на відчуження майна та робить відповідну позначку у договорі.
Спадковий договір: альтернатива заповіту
Відповідно до глави 90 Цивільного кодексу України, спадковий договір — це правочин, за яким відчужувач передає майно набувачу після своєї смерті, за умови виконання останнім заздалегідь обумовлених дій майнового чи немайнового характеру.
Така форма угоди надає більше гнучкості ніж заповіт. Наприклад, можна передбачити, що покупець зобов’язаний піклуватися про відчужувача, здійснювати певні вчинки або навіть вести бізнес на користь відчужувача.
Спадковий договір може стосуватися майна подружжя, включаючи як спільну, так і особисту власність.
Документ оформляється у нотаріуса, який реєструє його у Спадковому реєстрі та накладає заборону на відчуження зазначеного майна.
Якщо майно підлягає держреєстрації, до договору входить положення про необхідність реєстрації після смерті відчужувача.
Особлива увага приділяється земельним ділянкам: договори щодо дільниць сільгосппризначення засвідчуються лише при передачі на користь близьких родичів.
Головна різниця між двома видами договорів
Ключова відмінність – це момент виникнення права власності у набувача:
-
За договором довічного утримання майно переходить до набувача одразу після нотаріального посвідчення чи державної реєстрації.
-
За спадковим договором — лише після смерті відчужувача та за умови виконання всіх зобов’язань.
Також важливо розуміти, що за договором довічного утримання відчужувач отримує регулярне матеріальне забезпечення. У разі смерті набувача його обов’язки можуть перейти до спадкоємців.
За спадковим договором у разі смерті набувача угода припиняється, і спадок залишається за відчужувачем або розподіляється згідно із законом, якщо інше не передбачено.
Чому важливо вибрати правильний договір
Вибір між цими двома формами залежить від цілей сторін. Якщо важливо забезпечити собі догляд та підтримку за життя, краще укласти договір довічного утримання. Якщо ж завдання гарантувати передачу майна після смерті за умови виконання певних умов, підійде спадковий договір.
