Серед українців і досі побутує чимало поховальних звичаїв, що передаються з покоління в покоління. Один із них — забирати додому шнурки або мотузки, якими були зв’язані руки покійника. Люди пояснюють це «стародавнім оберегом» або «захистом від злих духів». Однак Церква застерігає: такі дії не мають нічого спільного з християнською вірою.
Священник Олексій Філюк зазначає, що зв’язування рук покійному — це лише практичний момент, щоб тіло акуратно виглядало під час прощання. «Це не має жодного магічного чи духовного значення. А забирати ці шнурки додому — гріховна і забобонна справа», — наголошує отець Олексій. За його словами, деякі люди зберігають такі речі “на щастя” або “щоб не хворіти”, проте це лише наслідок забобонів і страхів, а не віри в Бога.
Ось що він на це каже:
Священник радить ніколи не тримати вдома речі, які були пов’язані з тілом померлого. Якщо такі предмети опинилися в когось, їх слід спалити, а не використовувати в побуті. «Краще замість того помолитися за душу покійного, поставити свічку, зробити добру справу на його пам’ять. Це справжній християнський шлях», — каже отець.
Церква наголошує: після смерті людини немає сенсу “зв’язувати” чи “розв’язувати” її предметами — душа вже відійшла до вічності. Те, що залишається на землі, — це лише тіло, яке треба поховати з гідністю. Усі спроби надати поховальним предметам магічну силу — прояви язичницького мислення, що суперечать Євангелію.
Отже, стародавні забобони мають залишатися в минулому. Людину супроводжують у вічність не шнурки, а молитви, добрі справи і любов близьких. Саме через них, а не через предмети, ми зберігаємо пам’ять про тих, кого любимо.
