На Хмельниччині сталася смертельна ДТП. Автобус, який віз дітей бійців ЗСУ, а також дітей тих, хто загинув на фронті, з’їхав із дороги в кювет і перекинувся. Внаслідок цього загинули учениця 6-го класу Іванна Костюк та вчителька англійської мови Олеся Тринус. Ще 13 дітей отримали травми, четверо з них – у тяжкому стані.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.
Вчителька двічі робила зауваження водієві
Трагедія сталася вранці 13 серпня. Автобус ЛАЗ “Лайнер” їхав із села Любар Житомирської області до Івано-Франківської області. У салоні перебувало 19 дітей нинішніх чи загиблих військових. А також двоє вчителів, які супроводжували групу.
За кермом перебував 50-річний водій. Аварія сталася приблизно о 7 годині ранку біля села Вишнопіль Старокостянтинівської громади Хмельницької області. За повідомленням обласної поліції, водій не впорався з керуванням, внаслідок чого автобус вилетів на узбіччя та перекинувся.
Однак очевидці та знайомі загиблих розповідають, що автобус мчав на великій швидкості. А вчителька Олеся Тринус двічі підходила до водія і робила йому зауваження, що він їде дуже швидко, нагадувала йому, що той везе дітей. Але, мабуть, водій до зауважень не дослухався.
В результаті він на швидкості налетів на острівець безпеки посередині дороги, а потім перекинувся на узбіччі. На біду, на узбіччі ще стояли металеві “їжаки”, оскільки попереду був блокпост. Автобус боком упав прямо на них.
“Готова була обійняти кожного”
На місці загинули 12-річна школярка Любарського ліцею №1 Іванна Костюк і 42-річна вчителька англійської мови, завуч з виховної роботи Глезненського ліцею Олеся Тринус.
Окрім того, серйозні травми отримали 13 дітей, четверо з них у тяжкому стані. Це черепно-мозкові травми, забиття внутрішніх органів, переломи. Один зі школярів тільки на другий день вийшов із коми.
Іванна Костюк навчалася у 6-му класі Любарського ліцею №1. Її класна керівниця Інна Ігнатюк досі не може повірити в те, що дівчинки вже немає серед живих.
“Це була дивовижна, добра та ласкава дитина. Вона була настільки щира, що готова була обійняти кожного. Бувало, прийде до школи, обійме та розповідає, як у неї вдома справи, яке було свято”, – зі сльозами каже OBOZ.UA вчителька.
В Іванни дядько на фронті, а тато служить у поліції. Коли їм зателефонували та повідомили про трагедію, то батько з бабусею одразу виїхали на місце. Мама залишилася з молодшою сестричкою, яка цього року піде в 1-й клас.
Батько побачив на місці аварії страшну картину, тіло дівчинки було покалічене.
“Ми неодноразово з дітьми їздили на відпочинок, на екскурсії, були навіть у Болгарії. І завжди все було гаразд. А тут така аварія… важко уявити, як досвідчений водій міг допустити таке”, – каже класна керівниця.
“Вона була світлим промінцем”
В Олесі Тринус залишилися літні батьки та донька Діана, яка цього року закінчила школу із золотою медаллю. Дівчинка теж була в цьому автобусі разом із мамою. Вона дістала травми, зараз перебуває у лікарні, медики відпустили її лише на похорон.
Олеся Тринус була вчителькою англійської та завучем із навчально-виховної роботи у Глезненському ліцеї.
“Прекрасна людина, педагог. Вона дуже відповідальна, на неї завжди можна було покластися”, – розповідає директор ліцею OBOZ.UA Микола Васюк.
В Олесі Анатоліївни було багато учнів, вони її всі любили. Про це OBOZ.UA розповіла близька колега загиблої, колишня директорка ліцею Світлана Козаченко.
“Я пам’ятаю той день, коли Олеся Анатоліївна вперше прийшла до школи. Це було понад 15 років тому. Я була завучем, у нас звільнилася вчителька англійської мови, і тоді зателефонувала Олесі та запросила її. Вона прийшла, дуже приємна, світла. Була ерудована, грамотна, до всього ставилася з великою відповідальністю. Крім того, що вона навчала дітей мови, у глибині душі вона була добрим психологом. Вона вміла підтримати кожну дитину. Я досі чую її голос: “Все обов’язково буде добре”. Вона завжди так говорила, всім хотіла добра та вірила в нього”, – розповідає OBOZ.UA Світлана Козаченко.
Загибла вчителька жила з батьками. Батько її єдиної доньки (вони давно розлучилися) був військовим і загинув у 2022 році. Тому Діана й опинилася у цій групі дітей, які їхали до Карпат.
Ми ще в понеділок востаннє бачили її. Ми займалися ремонтом у школі, вона саме йшла повз. А вже наступного дня дізналися, що нашої Олесі, нашого світлого промінчика більше немає з нами”, – зі сльозами каже її колега.
Олеся Анатоліївна дуже любила батьківську хату, завжди наводила там порядок, у неї було чисто й охайно. Вона завжди була в русі, всім цікавилася. Коли багато хто захоплювався вишивкою бісером, вона теж це опанувала. Любила у своїй роботі застосовувати нові технології викладання. Але, на жаль, ця страшна аварія обірвала усі її плани.
У поліції відкрили кримінальне провадження за ч. 3 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до загибелі кількох людей. Винному загрожує до 10 років позбавлення волі та позбавлення права керувати транспортним засобом на строк до трьох років.
