У кулуарах української політики розгортається справжня драма навколо подальшої долі колишнього очільника оборонного відомства. Михайло Федоров, чиє ім’я останнім часом не сходить з перших шпальт, нарешті розірвав мовчання та пояснив свою категоричну відмову від низки привабливих пропозицій. Виявляється, справа зовсім не у високих кабінетах чи статусі, а в чомусь набагато глибшому.
Політик відверто зізнався, що бачить себе лише в одній ролі, де його ефективність буде максимальною для країни, що стікає кров’ю в запеклій війні. Але чому він готовий ризикувати кар’єрою заради повернення на колишнє місце?
Три важелі війни: де вирішується доля України?
За словами Федорова, у сучасній Україні існують лише три посади, які мають реальний, стратегічний вплив на хід бойових дій. Це Президент, Головнокомандувач ЗСУ та Міністр оборони. Попри величезну повагу до перших двох інституцій, амбіції ексміністра спрямовані виключно на Міністерство оборони. Він переконаний: саме там сьогодні кується перемога, і саме там у нього залишилися незавершені справи.
“Ні одна з інших посад не має реальних повноважень побороти корупцію в закупках, завершити начату трансформацію армії, планувати і реалізовувати асимметричні дії і операції проти ворога, викоренити культуру лжі і безответственності всередині системи і завершити другі вещі, які наша команда вже начала в Міністерстві оборони”, — безапеляційно заявив Федоров у коментарі для NV.
Головна небезпека: чому реформи не можуть чекати
Федоров наполягає, що його повернення — це не питання особистого комфорту. Команда, яку він привів із собою, розпочала процеси, що мали б докорінно змінити обличчя українського війська. Йдеться про тотальне викорінення корупційних схем, які роками роз’їдали систему зсередини, та впровадження новітніх технологій для асиметричної відповіді окупантам.
Він підкреслює, що статус міністра для нього — лише інструмент. Мета — не крісло, а можливість дотиснути реформи, які вже були запущені. Без належних повноважень, які дає саме ця посада, будь-які інші пропозиції він вважає марнуванням часу в критичний для держави момент.
Чого очікувати далі?
Ситуація стає ще напруженішою, враховуючи чутки про те, що Володимир Зеленський нібито вже пропонував Федорову альтернативні високі посади. Проте позиція ексміністра залишається непохитною. Чи піде влада на умови технократа, чи ми станемо свідками остаточного розриву — питання, яке залишається відкритим. Одне зрозуміло точно: Федоров не збирається бути статистом у чужій грі.
А що ви думаєте про таку принциповість? Чи варто повертати старі кадри задля продовження реформ? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
Що ви думаєте про цю новину?
Напишіть свою думку в коментарях під постом у Facebook і слідкуйте за сторінкою, щоб не пропустити наступні новини.
Обговорити у Facebook Ваш коментар допоможе іншим читачам побачити цю новину
