Україна повернула з російського полону 157 героїв. Подробиці 71-го обміну: неймовірні історії морпіхів, листи, що рятували життя, та перший спів українською на повний голос.
Це перший обмін 2026 року і 71-й від початку повномасштабного вторгнення. Додому повернулися 157 українців, яких не було на рідній землі місяці, а декого — довгі чотири роки. На цей день чекали 4 місяці і 3 дні. Засніжена Чернігівщина, мороз -8°C, який не відчувається через емоційне піднесення, та звуки автобусних сигналів, від яких розривається серце.
Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна зустрічала наших захисників на кордоні.
Перші хвилини волі: «Я завжди буду на твоєму боці»
Три автобуси заїжджають на українську територію під вигуки «Слава Україні! — Героям Слава!».
Серед звільнених — двоє морпіхів, кримських татар. Руслан Куртмаллаєв пробув у полоні 3 роки і 10 місяців, половину з яких — в одиночній камері. Ександер Кудусов, який не зрадив присязі у 2014-му в Криму і потрапив у полон у Маріуполі, вперше за довгий час телефонує дружині.
«Матусю, пробач мені за все»: найважливіші дзвінки
Найчастіше на кордоні звучить одне слово — «мама». Бійці, які пройшли катування та невідомість, плачуть, почувши рідний голос.
З розмов захисників:
- «Все добре, мамуль! Я дуже радий тебе чути, матусенько».
- «Пробач мені за все, матусь… Я буду найкращим сином. Нема за що мені дякувати, це я тобі дякую».
- «Думав, що не буду плакати, але не можу».
Листи, що рятували від божевілля
Олександр пробув у полоні 1385 днів. За цей час він отримав лише 5 листів. Він зачитував їх до дірок і давав читати побратимам, яким пошта не доходила.
«Ці листи допомогли мені протриматися. Писали мати, батько, племінниці. Навіть „автограф“ від племінника, який народився, поки я був у полоні. Це те, що допомагало проходити через усе», — ділиться Олександр.
Вадим показує чотири зім’яті папірці. Останній лист писали мама, сестра та племінниця: «Коли я потрапив у полон, племінниці було 8 місяців. Мама пише, що вона мене дуже чекає, хоча ніколи не бачила».
Концерт в автобусі: «Мрія збулася — співати вголос»
Дорогою до лікарні в автобусі розпочався справжній концерт. Чотири роки спів українською був під суворою забороною, тому зараз Гімн України та Марш українського війська лунали на повну силу.
Олександр заспівав «Меч Арея» — пісню, яку потайки вивчив у камері.
Олексій затягнув «Ніч яка місячна», яку вони з побратимом пошепки співали у закапелках в’язниці. Бійці зізнаються: перемкнути «тумблер» після 4 років мовчання важко, але ці відчуття — як неймовірний сон.
Враження звільнених з полону захисників
У полоні росіяни щодня переконували наших хлопців, що вони нікому не потрібні. Тому, коли автобуси їхали повз села, а вздовж доріг стояли сотні людей із прапорами, діти махали руками, а дорослі плакали — захисники були вражені до глибини душі.
Попереду у героїв — ванна, перша за роки кава, печиво, про яке мріяли «4 рочки», та довга реабілітація.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Я ПОВЕРНУВСЯ! Ексклюзивні кадри ТСН перших хвилин після великого обміну!
Читайте також
Новини партнерів
Реклама
