У політичних колах Братислави відбулася подія, яка ставить жирну крапку в суперечках про подальшу позицію цієї країни. Президент Словаччини Петер Пеллегріні, прем’єр-міністр Роберт Фіцо і голова Національної ради Ріхард Раші провели зустріч, за підсумками якої заявили про повну єдність у ключових питаннях внутрішньої і зовнішньої політики.
Головний меседж цієї трійці простий і зрозумілий: більше ніякої військової допомоги Україні, ніякої участі в забезпеченні кредитів для нашої держави і вже точно ніяких словацьких солдатів на нашій території.
Видання Aktuality.sk повідомляє, що влада країни вирішила зосередитися на так званому суверенному курсі в рамках Європейського Союзу. Президент підкреслив, що Словаччина не буде надалі військово підтримувати Україну, не буде направляти туди своїх військових і не братиме участі в гарантіях великого кредиту Європейської комісії.
По суті, це означає самоізоляцію країни від загальноєвропейських ініціатив з підтримки нашої обороноздатності. Незважаючи на це, політики продовжують називати ЄС своїм життєвим простором, хоча і роблять це з великим оглядкою на власні інтереси.
Особливо жорстко висловився прем’єр-міністр Роберт Фіцо, який прямо заявив, що Євросоюз зараз перебуває в стані найглибшої кризи. Його метафори були досить специфічними і явно натякали на страх перед глобальними змінами в Європі. Фіцо підкреслив своє небажання ризикувати становищем країни в поточних умовах.
«Мені було б прикро, якби в цій кризі, яка є в Європейському Союзі, Словаччина бігала, як поранена лань, і могла стати жертвою значних зрушень, які можуть відбутися в Європі», — зазначив Фіцо.
Ці слова наочно демонструють, що нинішній словацький уряд більше дбає про те, щоб не потрапити під гарячу руку історії, ніж про принципи міжнародної справедливості.
Крім теми війни, словацькі лідери висловили серйозну стурбованість тим, як сьогодні працює або, точніше, не працює міжнародне право. Фіцо також звернув увагу на руйнування світового порядку і проблеми з дотриманням міжнародного права, зазначивши, що серйозним викликом залишатиметься енергетична безпека. Судячи з усього, під суверенним курсом Братислава розуміє спробу сидіти на декількох стільцях одночасно, намагаючись зберегти доступ до ресурсів і уникнути відповідальності за загальну безпеку в регіоні, поки Україна стримує російську армаду.
