На Мюнхенській безпековій конференції президент України Володимир Зеленський виступив із емоційною та водночас змістовною промовою, у якій торкнувся ролі України в європейській безпеці, перспектив членства в НАТО та міжнародної підтримки. Зокрема, глава держави розкритикував слова очільника конференції Вольфгана Ішингера про те, що Україна нібито «виграє час для Європи». Президент наголосив: українці платять надто високу ціну за безпеку континенту, і це не може розглядатися як довгострокова модель співіснування. Кореспондентка з Мюнхена повідомила, що Зеленський підкреслив — Україна стримує загрози, які потенційно могли б поширитися далі Європою, і тому потребує не лише подяки, а й конкретних рішень, зокрема щодо членства в НАТО.
Критика Орбана та дискусія про європейську безпеку
Окремо президент згадав прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Його позиція щодо України неодноразово ставала предметом суперечок у ЄС, і цього разу Зеленський висловився досить різко.
«Саме українці тримають європейський фронт. За нашими людьми стоять незалежна Польща та вільні балтійські держави, суверенна Молдова і Румунія без диктатури. Навіть один Віктор може думати про те, як відрощувати свій живіт, а не про те, як нарощувати армію, щоб зупиняти російські танки від повернення до Будапешта. Але ніхто з наших людей не обирав бути героями. Україна не обирала цю війну, і було б хибно припускати, що інші можуть залишатися за спиною України назавжди».
Ця заява викликала активне обговорення як серед учасників конференції, так і в медіапросторі.
Заяви про підтримку США та уроки початку вторгнення
Президент також згадав перші місяці повномасштабної війни. Він навів приклад, як тодішній головнокомандувач Валерій Залужний звертався до США по підтримку. За словами Зеленського, тоді українцям радили зосередитися на обороні позицій. Глава держави поставив риторичне запитання — чи отримали б європейські союзники таку ж пораду у разі прямої загрози. Він підкреслив, що українська армія сьогодні є однією з найбоєздатніших у Європі, тому питання членства в Альянсі залишається, на його думку, політичним, а не військовим.
Переговори з Росією та оцінка їхніх намірів
Зеленський заявив, що активізація переговорної риторики з боку Москви збіглася з моментом, коли українські далекобійні засоби ураження почали досягати російської території. Президент наголосив: Росія реагує насамперед на силу, а не на дипломатичні сигнали. Він також навів статистику атак, підкресливши масштаб тиску на Україну:
— понад 6 000 дронів-камікадзе;— 158 ракет лише за один місяць.
За словами президента, російська сторона використовує переговори як інструмент затягування часу, просуваючи власні трактування нібито попередніх домовленостей.
Питання виборів під час війни
Під час панельної дискусії Зеленського запитали про можливість проведення виборів, на чому наполягають окремі міжнародні партнери. Президент відповів, що нинішні умови кардинально відрізняються від історичних прикладів, які інколи наводять у дискусіях. Він заявив, що Україна готова до виборів за наявності базових безпекових умов:
— режим припинення вогню;— гарантії безпеки;— щонайменше два місяці тиші для підготовки.
«Якщо вибори в Україні так потрібні американцям».
Водночас він зауважив, що найбільшу зацікавленість у виборчому процесі демонструє саме Росія.
Фінальна заява та реакція залу
Завершуючи дискусію, президент додав фразу, яка викликала емоційну реакцію аудиторії:
«Ми теж готові дати росіянам перемир’я, якщо вони проведуть вибори в Росії».
Після цих слів у залі пролунали гучні овації.
Виступ Зеленського у Мюнхені став одним із найрезонансніших на конференції. Його риторика поєднала кілька ключових сигналів:
— Україна розглядає свою роль як центральну в системі безпеки Європи;— питання НАТО залишається стратегічним пріоритетом;— переговори з Росією оцінюються з позиції сили, а не довіри;— тема виборів напряму пов’язується з безпековими гарантіями.
Політично промова була спрямована одразу на кілька аудиторій — європейських союзників, США та внутрішню українську публіку. Її тональність свідчить про намір Києва активізувати дискусію щодо довгострокових гарантій безпеки та членства в оборонних союзах.
