Віддав життя за Україну: стало відомо про втрату героя із Запоріжжя

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Загинув захисник із Запоріжжя Сергій Артамонов, який до останнього подиху боронив українську землю від російських загарбників. Ця трагічна звістка сколихнула громаду, адже Сергій був не лише відданим воїном, а й людиною з неймовірно великим серцем, готовою йти на ризик заради порятунку інших. Його життєвий шлях обірвався під час виконання бойового завдання, залишивши невимовний біль у серцях рідних та побратимів.

Героїчний шлях воїна

Сергій Артамонов народився 20 грудня 1986 року, проживши життя, сповнене праці та любові до рідного краю. У січні 2025 року, коли країна потребувала захисту, він без вагань став до лав Збройних Сил України. Військовий обрав відповідальну та небезпечну посаду водія-електрика у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів штурмового батальйону військової частини А5092. Його робота була критично важливою для успіху операцій на фронті, адже саме від професіоналізму таких фахівців залежала ефективність роботи наших «пташок» та безпека екіпажів.

Протягом своєї служби Сергій неодноразово демонстрував мужність, виконуючи завдання у найгарячіших точках бойових дій. Його побратими згадують його як надійного товариша, який ніколи не ховався за спинами інших, а завжди був попереду. Він розумів, що кожен виїзд на позиції — це квиток в один кінець, де ти або виконуєш завдання, або стаєш мішенню для ворога, але попри це, він продовжував рятувати інших.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

Вибори під час війни: заява Федорова обурила ОП та розділила експертів

Федоров закликає провести вибори!: Звернення Федорова про корупцію, кр

«Пасажирів було видно здалеку»: у Луцьку після удару РФ палали вагони

«Слідство триває» - поліція перевіряє оточення Гайден Панеттьєрі у спр

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

Корупція заважає завершити війну в сильній позиції, — ексміністр Федор

Життя воїна обірвалося 12 червня 2026 року на Гуляйпольському напрямку поблизу села Терновате. Цей регіон залишається однією з найбільш напружених ділянок фронту, де ворог постійно використовує весь арсенал засобів ураження, зокрема ударні дрони. Саме під час чергового виїзду, спрямованого на порятунок та допомогу підрозділу, автомобіль Сергія став ціллю для окупантів.

Фатальний удар окупантів

Трагедія сталася миттєво: ворожий FPV-дрон влучив прямо у лобове скло транспортного засобу. Сергій, як водій, прийняв весь удар на себе, фактично ставши щитом для тих, хто перебував поруч. Це був останній виїзд героя, який віддав своє життя, щоб зберегти життя іншим. Його сестра з болем у серці написала про те, що кожен день для нього був боротьбою під ворожими обстрілами, а це завдання стало для нього останнім.

Ця втрата є черговим нагадуванням про те, якою високою ціною дається нам кожен метр звільненої землі. Кожен загиблий захисник — це не просто статистика, це особиста трагедія, яка залишає слід в історії нашої боротьби за незалежність. Втрата Сергія Артамонова — це великий біль для всієї Вольнянської громади, яка пишається своїм героєм.

Читайте також: «Буде палати і ваша Москва»: Зеленський зробив жорстке попередження Росії

Наслідки для фронту та суспільства

Активізація ворожих FPV-дронів на Гуляйпольському напрямку свідчить про зміну тактики окупантів, які намагаються компенсувати нестачу артилерійських снарядів дешевими, але смертоносними засобами ураження. Це створює величезну загрозу для логістики наших військ. Втрата таких фахівців, як Сергій Артамонов, є болючим ударом по боєздатності підрозділів, адже досвідчені водії-електрики, які знають специфіку роботи з БПЛА, — це безцінний ресурс, який неможливо швидко замінити.

Для українського суспільства такі новини мають ставати стимулом до ще більшої підтримки армії. Ми не маємо права забувати, завдяки кому ми можемо жити у відносно спокійних містах. Пам’ять про Сергія повинна жити в іменах вулиць, меморіальних дошках та, найголовніше, у нашій спільній перемозі, за яку він віддав найдорожче — своє життя.