Через малу вагу та пластикову оболонку ворог може дистанційно мінувати не лише фронт, а й глибокий тил.
Окупанти змінили тактику мінування територій, почавши активно застосовувати модернізовані протипіхотні міни ПМД-6. Оновлена версія радянської зброї адаптована спеціально до зимових умов та становить підвищену небезпеку як для військових, так і для цивільного населення.
Про це повідомив військовий оглядач Олександр Коваленко.
Що таке ПМД-6 і як її змінили росіяни
Оригінальна ПМД-6 — це радянська протипіхотна міна натискної дії, розроблена ще в 1930-х роках. У класичному варіанті часів СРСР її виготовляли в дерев’яному корпусі, всередину якого закладали 200-грамову тротилову шашку. Однак сучасна російська промисловість суттєво модернізувала цей застарілий боєприпас.
Головні відмінності нової версії:
- Пластиковий корпус: замість дерева використовується білий пластик. Це робить міну візуально майже непомітною на снігу.
- Складність виявлення: через відсутність металевих елементів корпусу (крім детонатора) сучасні міношукачі можуть не реагувати на таку міну, що значно ускладнює роботу саперів.
Невелика вага виробу, яка становить менш як 300 грамів, відкрила для окупантів нові можливості доставки смертоносного вантажу. Тепер міни ПМД-6 можуть масово скидатися навіть із легких FPV-дронів, що дозволяє ворогові дистанційно «засівати» небезпечними пастками великі площі.
За словами Коваленка, наразі росіяни використовують ці міни переважно на лінії бойового зіткнення та у прилеглих тилових зонах. Однак загроза може поширитися значно далі.
Читайте також
Чи є ризик для глибокого тилу
Військовий оглядач застерігає, що ворог може використати нову тактику для терору мирних міст далеко від фронту.
«Це не означає, що окупанти не почнуть застосовувати їх на дронах дальньої дії, Shahed-136, для скидання над глибоким тилом, як це вже робиться з протитанковими мінами ПТМ-3», — наголосив експерт.
Фахівець вкотре нагадав українцям про правила мінної безпеки: наближатися до підозрілих предметів, а тим паче торкатися їх, суворо заборонено. У разі виявлення невідомих об’єктів необхідно негайно повідомити ДСНС або поліцію.
Нагадаємо, раніше видання Forbes повідомляло про зміну тактики російських повітряних атак. За даними журналістів, РФ почала використовувати великі безпілотники типу «Гербера» як носії для запуску ударних FPV-дронів на значні відстані.
Якщо спочатку ці апарати застосовувалися переважно як приманки для виснаження української протиповітряної оборони, то згодом їх почали використовувати як платформу для доставки засобів ураження вглиб території України. Концепція «дрона-матки» не є новою, однак поєднання дешевизни носія та точності FPV створило нову тактичну загрозу.
За оцінками експертів, «Гербера» має легку конструкцію (рама з фанери та корпус із пінопласту), важить близько 18 кг, оснащується китайським двигуном DLE60, здатна долати до 640 км, а її вартість становить приблизно 2 тисячі доларів.
Радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов (позивний «Флеш») на початку лютого 2024 року оприлюднював докази застосування нової тактики — зокрема, було знайдено збитий безпілотник із кріпленням під FPV-дрон, а також з’явилося відео запуску малого дрона з носія в повітрі.
Окрему увагу експерти звертали на проблему зв’язку. Після обмеження доступу до Starlink на окупованих територіях російські інженери почали використовувати китайські радіомодеми XK-F358 Mesh, які дозволяють створювати так звану «летючу мережу». У такій системі дрони виконують роль ретрансляторів сигналу, що дає змогу керувати FPV на фінальному етапі атаки навіть на великій відстані.
Аналітики зазначали, що хоча бойова частина FPV-дронів відносно невелика (1–2 кг), вони залишаються ефективними проти радіолокаційних станцій, зенітно-ракетних комплексів, складів пального та боєприпасів, а також дорогої бронетехніки.
