Україна може досягти переваги в повітрі та продовжити сухопутну операцію, включаючи визволення Криму.
Настав час змінити ситуацію з війною в Україні: Захід повинен чітко заявити, що його мета – рішуча перемога України та поразка Росії, і взяти на себе зобов’язання щодо надання Києву прямої військової допомоги та підтримки оборонної промисловості країни, що розвивається.
Тим часом українські війська мають просуватися вперед, доки не зможуть вигнати російські сили з усієї зайнятої ними території, включаючи Крим. Про це пише впливове американське видання Foreign Affairsпропонуючи нову стратегію перемоги для України
“За правильної підтримки та підходу Київ все ще може перемогти”– зазначено у матеріалі.
Незважаючи на великі інвестиції, можливості Москви не безмежні. Наприклад, щомісяця Росія втрачає стільки ж машин, скільки виробляє, а запаси старої бронетехніки вичерпуються швидкими темпами. І, що важливо, Росія стикається як з нестачею робочої сили, так і з нестачею ресурсів, причому остання частково зумовлена поєднанням західних санкцій, заходів експортного контролю та українських бомбардувань, які обмежують можливості Росії з переробки та подальшого продажу нафти.
Москва не є непереможним джаггернаутом. Невеликі успіхи Росії стали можливі лише завдяки її переважній перевагі вогневої могутності, яка виникла лише внаслідок припинення західної допомоги.
Російські артилерійські системи країни засновані на старих моделях і не мають достатньої точності і далекобійності, а її реактивні системи залпового вогню, танки та авіаційна техніка не йдуть у жодне порівняння із західними зразками. Якщо Україна зможе підвищити точність ударів далекобійної артилерії, вона зможе повернути арифметику конфлікту проти Росії та нав’язати Москві неприйнятний темп виснаження.
Зрештою Росія не зможе досить швидко заповнювати людські та матеріальні ресурси, а економіка країни не зможе підтримувати цей конфлікт в умовах постійних втрат.
Якщо Україна матиме достатньо ресурсів, вона зможе тримати російську артилерію на відстані. Посилена протиповітряна оборона, включаючи винищувачі F-16, оснащені ракетами класу “повітря – повітря” великої дальності, знизить можливість атак Росії на найважливіші об’єкти інфраструктури всередині України, а також на підрозділи, дислоковані поблизу фронту.
Оскільки російські сили все більше паралізуються, Київ незабаром зможе використати отримані західні системи дальньої дії (наприклад, ATACMS) для знищення російських командно-контрольних центрів та засобів ППО.
Для виконання всіх цих завдань Київ також має використовувати безпілотники у набагато більшій кількості. Україна вже продемонструвала, що може використовувати дрони з руйнівним ефектом, наприклад, саме завдяки атакам безпілотників було виведено з ладу Чорноморський флот Росії. БПЛА також допомогли запобігти масштабним маневрам російської армії на землі. Завдяки дронам Україна може завдавати ударів углиб території Росії, вражаючи нафтові об’єкти, військові бази та збройові заводи.
Щоб протистояти цій загрозі, Москві, можливо, доведеться розмістити більшу частину систем ППО у себе вдома. Росія просто надто велика, щоб її протиповітряна оборона могла одночасно захищати власну територію та фронт бойових дій. Вона стане ще більш уразливою, якщо США дозволять Україні завдавати ударів по законних цілях на території Росії, використовуючи надану Вашингтоном зброю.
Процес “пом’якшення” російських позицій та ослаблення російської рішучості, ймовірно, займе близько року, після чого Україна має повернути собі ініціативу. Київ має знову розпочати обмежені контрнаступи, які дозволять йому відвоювати ключові території.
Якщо цей наступ буде успішним, режим Путіна може зіткнутися з кризою, спричиненою важкими втратами та невдачами на полі бою, адже російська політична система вже дає тріщини. Якщо Україна просунеться настільки, що Росія більше не зможе утримувати завойоване, Путін опиниться у великій біді. Окупація Криму у 2014 році має вирішальне значення для його внутрішньої популярності, і якщо контроль Росії над півостровом опиниться під загрозою, це буде серйозною символічною поразкою.
Успіхи України на суші, у повітрі та на морі мають супроводжуватися потужним тиском на економічному та інформаційному фронтах.
США та Європа мають розпочати набагато агресивнішу санкційну кампанію, що включає вторинні санкції проти будь-якої компанії, яка працює в Росії. Щоб наслідки конфлікту в Україні стали очевидними, росіяни мають побачити, як зникає їхнє національне багатство, а економіка перебуває у стані постійного спаду.
Захід також має розгорнути агресивну інформаційну кампанію, яку можна порівняти з тією, що велася проти Німеччини під час Другої світової війни або Радянського Союзу в розпал холодної війни, щоб посилити розбіжності щодо сприйняття конфлікту в Україні всередині та за межами Росії.
Росіяни прийняли те, що відбувається пасивно – їм потрібно нагадати про нестерпні людські та суспільні витрати військового конфлікту за допомогою цілого ряду методів, що включають як відкриту, так і приховану пропаганду.
Для Путіна дуже багато поставлено на карту, щоб самому покласти край протистоянню, але те ж саме не можна сказати про тих, хто знаходиться поруч з ним і не бажає, щоб Росія скотилася до безкінечного зубожіння, виснаження фізичних ресурсів, зникнення молоді та талантів, а також до стану васального підпорядкування Китаю.
Путін та його керівництво є центром російських військових зусиль, і будь-які зусилля щодо припинення конфлікту мають починатися з підриву його режиму, а також видимості успіху та непогрішності.
Військова стратегія України має бути інтегрована з її політичною програмою. Історія показує, що катастрофічні російські війни призводять до політичних змін. Поразка Росії від османських та європейських військ у Кримській війні 1853-56 років не дозволила їй розгорнути військовий флот на Чорному морі та на довгі роки обмежила її експансіоністські цілі, а криваві втрати в Російсько-японській війні 1904-05 років призвели до серйозної ломки абсолютної авто царського правління.
Сьогоднішнє військове приниження може призвести до таких політичних потрясінь. На перший погляд, режим Путіна не здається слабким, але його стабільність – це міраж, породжений репресіями.
Україна вже сприймає виклик. Київ розширює можливості використання своїх людських резервів, знижуючи призовний вік та скасовуючи звільнення від військової служби. Цей крок болісний, але необхідний і змушує згадати заклики, запроваджені багатьма західними країнами під час обох світових війн.
Захід повинен продовжувати постачати великі обсяги матеріальних засобів, особливо після того, як побачив, що затримки за допомогою можуть дати Росії перевагу на полі бою.
Але є ще один важливий внесок, який може зробити Захід, – пряма співпраця з оборонною промисловістю України. За останні два роки цей сектор виріс у геометричній прогресії, але щоб повністю розкрити його потенціал, потрібні західні технології, компоненти, виробниче обладнання, фінансування постачальників та партнерські відносини.
Якщо Захід зможе надати ці ресурси, виробничий потенціал України різко зросте, що сприятиме успіху країни на полі бою. Наприклад, за допомогою Заходу Київ зможе на порядок збільшити виробництво безпілотників і швидше постачати їх на поле бою. Спільна західноукраїнська промислова стратегія така ж важлива, як і військова.
Якщо Захід допоможе українській оборонній промисловості вийти на повну потужність, позиції Росії стануть ще неспроможнішими. Стратегія країни залежить від масовості, здатності розподіляти та концентрувати сили, а також від деяких елементів технічної складності, таких як радіоелектронна боротьба.
Але Росія тактично слабка, що робить її вразливою до тривалої та масштабної кампанії з використанням безпілотників. Український повітряний наступ, який зруйнує російську логістику, чинитиме зростаючий тиск на економіку та військову інфраструктуру Росії і знищить (а не нейтралізує) Чорноморський флот країни, викличе потрясіння всередині країни, які, ймовірно, поставить під загрозу режим Путіна.
Наразі підлеглі Путіна вірять, що у цьому протистоянні можна перемогти. Тільки зруйнувавши цю віру шляхом поразки Росії, Україна та Захід зможуть відчинити двері для догляду чи остаточного повалення Путіна. У таких умовах він, швидше за все, віддасть перевагу самозбереженню перемоги. А якщо чомусь Путін цього не зробить, за нього цей вибір можуть зробити інші.
У будь-якому разі Україна має продовжувати кампанію щодо повернення території. Сухопутний наступ іншого роду (те, що відбудеться після того, як Київ досягне переваги в повітрі за допомогою кампанії безпілотників) може ізолювати та звільнити Крим.
Якщо ресурси, кошти та технологи будуть направлені в Україну у достатній кількості, Київ зможе перемогти. Росія просто не має військової могутності, щоб перемогти Україну, яку підтримує Захід, і тому її єдина надія – маніпулювати інтересами Заходу. Урядам країн НАТО давно настав час перестати потрапляти в пастку Путіна. Для того, щоб Захід здобув перемогу, він повинен перестати її боятися.
Що ви думаєте про цю новину?
Напишіть свою думку в коментарях під постом у Facebook і слідкуйте за сторінкою, щоб не пропустити наступні новини.
Обговорити у Facebook Ваш коментар допоможе іншим читачам побачити цю новину
