У своїй тактиці російські окупанти допускають багато “імпровізацій”, але їхня стратегія залишається незмінною, заявив військовий аналітик Олександр Мусієнко.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко пояснив, чому росіяни, замість того щоб піти на Покровськ, окупували село Архангельське, яке розташоване на північ від захопленого Очеретино.
“Поясню, перефразовуючи Отто фон Бісмарка, який казав, що політика – це мистецтво можливого. Війна – це теж мистецтво можливого. Іноді певні кроки роблять не тому, що за ними треба шукати логіку чи раціональний підхід, а просто тому, що можуть зробити”. Якщо є можливість, чому не зробити? – заявив військовий експерт в інтерв’ю Ірині Каблучко для YouTube-каналу “Фабрика новин”.
Ті, хто бачить у діях ворога виключно досягнення якихось раціональних цілей, часто помиляються, наголосив Мусієнко. Потрібно пам’ятати, що не завжди йде заздалегідь продуманим планом. Припустимо, окупанти думали піти на Покровськ, потім побачили, що зараз їм це не вдається, але є можливість посунути флангом, і відразу ж це реалізували.
“Поки що за діями ворога неможливо чітко зрозуміти, як Росія діятиме. Звичайно, наша розвідка знає їхні плани, але мені здається, що армія РФ діятиме за ситуацією. Вона залишає собі можливості для імпровізації”, – зазначив експерт.
Наприклад, якщо окупанти досягнуть успіху в районі Часового Яру, вони можуть посилити свій наступ на Костянтинівку, якщо успіху не буде, то активізуються на Курахівському напрямку, піднімаючись через північні фланги. У будь-якому разі це тактичні речі, які залежать від того, наскільки росіяни впираються в лінію оборони України, наскільки складні для них ті чи інші рубежі, наскільки серйозно чинити опір наші війська. Але генеральна лінія РФ, її стратегія не змінюється, сказав Мусієнко: це захоплення всієї Донецької області.
“У якій послідовності, як і через які напрями, це вже тактичні речі. Де буде успіх, там прагнутимуть його розвивати. Все дуже просто”, – підсумував аналітик.
Також Олександр Мусієнко озвучив важливі деталі щодо військової допомоги від союзників, про які мовчать: “Так уже не буде”.
