Я морально зламалась, – військова поділилась найважчим моментом на війні

Військовослужбовиця, пресофіцерка полку “Айдар” Анастасія Муцей в ефірі 24 Каналу розповіла, що саме цей вихід став для неї переломним. Після нього їй довелося проходити психологічне лікування, хоча залишати службу чи змінювати посаду вона не планувала.

🔗 Джерело: https://bbcccnn.org/ya-moralno-zlamalas-viyskova-podilylas-nayvazhchym-momentom-na-viyni/
© Сила Слова

Перший штурм біля Андріївки став для неї переломним

Найважчим моментом на війні для неї став не перший вихід на нуль, а перший штурмовий вихід біля Андріївки. До того під час бойових завдань вона не дозволяла собі панікувати, але саме там, після переходу з оборони до штурмових дій разом із 92-ю бригадою, уперше відчула, що морально ламається.

Найстресовіший момент на полі бою, коли я потім морально зламалася, – це був наш перший штурмовий вихід біля Андріївки. Він мене прям зламав,
– пригадала Муцей.

Під час цього бою всі навколо були поранені, поранення дістала і вона сама, а коли буде евакуація, ніхто не розумів. Над позицією вже працювали дрони, по них била артилерія, а бійцям доводилося сидіти просто неба й чекати в умовах, коли ситуація стрімко виходила з-під контролю.

Я розуміла, що ми з цього бойового завдання не вийдемо. Ніхто. Я просто розуміла, що це неможливо – туди зайти і звідти вийти,
– розповіла військова.

Попри це, група все ж вийшла з того бою, хоча сама вона досі не може пояснити, як саме це вдалося. Уже після штурму їх змінювали бійці 92-ї бригади, а серед своїх тоді не було жодного неушкодженого, окрім командира.

Штурм затягнувся на добу і перетворився на хаос

Завданням було зачистити 100 метрів посадки, але пройти вдалося лише 50. Далі довелося вибивати окупантів із цієї смуги, відбиватися від контрштурмів і триматися в умовах, коли ситуація ставала дедалі менш керованою.

Це була штурмова задача. Ми мали зачистити 100 метрів, але змогли зачистити 50. Ми вибивали окупантів із посадки, а вони потім ішли в контрштурми,
– пригадала Муцей.

Найважче було те, що операція, розрахована приблизно на п’ять годин, розтягнулася на цілу добу. Інші групи мали дійти й закріпитися, але дорогою в них виникли проблеми, тому довелося сидіти на позиції без води, без їжі й без розуміння, коли ситуація зміниться.

Важливо! На Покровському напрямку росіяни й далі тиснуть малими штурмовими групами. За словами Володимира Назаренка, ворог намагається просочуватися між позиціями через посадки та укриття, а своє технологічне відставання перекриває масовістю. Водночас кілзона на цій ділянці розширюється через активніше застосування дронів, а більшість таких штурмів Сили оборони України зривають ще під час висування.

Вона згадала, що в підрозділі вже не було важкого озброєння, бо один із бійців просто не витримав напруги, викинув кулемет і почав говорити речі, які ніхто не міг пояснити. Для неї це був момент, коли хаос став уже не фігурою мови, а реальністю, в якій ламалися навіть ті, кого важко було замінити.

Ми сиділи добу. У нас не було води, у нас не було їжі. Я пам’ятаю, що хотіла випити антибіотик, бо сильно було лице порване, а я не могла ковтнути таблетку, бо не було взагалі води,
– розповіла військова.

Коли вони вже виходили, довелося йти не посадкою, як того вимагають усі правила, а відкритим полем, бо в іншому разі шансів вижити, за її словами, майже не було. Паралельно в посадку падали FPV, поруч лежала велика кількість тіл росіян, а артилерія наводилася на поле, яким група відходила.

Після штурму їй довелося лікуватися психологічно

На цей штурм наклалася ще й смерть її найкращого друга на Запорізькому напрямку, про яку вона дізналася за кілька днів до виходу. Після цього, за її словами, удар по психіці виявився настільки сильним, що почався розлад адаптації, і їй довелося приблизно півтора місяця проходити лікування.

Це все сильно дало мені по мізках, у мене стався розлад адаптації, і я проходила психологічне лікування близько півтора місяця,
– пригадала Муцей.

Спочатку вона лікувалася в клініці ментального здоров’я в Харкові, а потім проходила реабілітацію в центрі “Лісова поляна” під Києвом. Змінювати посаду чи залишати службу тоді не хотіла, бо розуміла, що їй потрібно не піти з війська, а відновити себе психологічно. Найгостріше це проявилося вже після повернення, коли спершу все ніби було нормально і всі трималися на емоціях від того, що вижили. Але в якийсь момент вона зайшла до своєї кімнати в прифронтовому селі й більше не змогла з неї вийти, бо їй стало страшно навіть просто з’явитися надворі чи заговорити з людьми.

Мене дуже різко замкнуло, і я не розуміла, що це таке. Мені було страшно спілкуватися з людьми, мені було страшно вийти з кімнати,
– розповіла військова.

Тоді вона написала командирові, що відчуває, ніби з нею щось не так, а потім сама знайшла через соцмережі приватну клініку, де її безкоштовно пролікували, змінили антидепресанти, прокапали і вже після цього відправили на подальшу реабілітацію. Після лікування вона повернулася до служби.

Останні новини з фронту

Українські сили мали успіх одразу на кількох ділянках фронту, за даними ISW, Сили оборони України просунулися в тактичному районі Костянтинівка – Дружківка, а також на Покровському напрямку, зокрема в районі Родинського. Водночас росіяни продовжують інфільтрації, мотоциклетні штурми та тиск на Харківщині, Куп’янському й Сумському напрямках.

У ніч проти 25 квітня ЗСУ провели серію точних ударів по російських цілях. Генштаб повідомив про знищення складів боєприпасів і матеріально-технічних засобів, командно-спостережних пунктів, пунктів управління БпЛА та живої сили ворога на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі й Сумщині.

На Сумщині росіяни намагаються розтягнути українські сили, але головний пріоритет ворога залишається на Донеччині. Іван Ступак зазначив, що на півночі окупанти інфільтрувалися обмеженими силами, щоб змушувати Генштаб перекидати людей і техніку. Водночас основний акцент Росія робить на районі Костянтинівки, Покровська і Мирнограда, де посилює тиск резервами, КАБами, FPV-дронами й артилерією.