Коли замість купи відходів у вас народжується справжній чорнозем — це не диво, а налагоджене життя в компості. Сьогодні розповімо, як це можна здійснити просто та правильно.
Є речі, що не люблять поспіху. Компост — саме з таких. Він зріє тихо, непомітно, немов варення під закритою кришкою: у глибині відбувається життя, робота, перетворення. Але іноді процес завмирає — купа “спить”, не гріється, не дихає, а замість пухкої землі виходить щось подібне на кислувату масу. І тоді на допомогу приходить одна проста, але дієва добавка, яку варто знати кожному городнику.
Чому компост засинає
Найчастіше причина у порушенні балансу між “зеленими” (вологими, азотними) та “сухими” (вуглецевими) компонентами. Якщо переважають бур’яни, трава чи харчові рештки — купа стає надто вологою й задушливою. Якщо ж забагато гілок, сухого листя чи тирси — мікроорганізмам бракує живлення, і процес зупиняється. Усе просто: компост живе тоді, коли в ньому є і повітря, і тепло, і їжа для бактерій.
1 добавка — і компост знову “оживає”
Щоб активізувати розкладання, варто внести звичайні дріжджі — ті самі, що додають у тісто. Саме вони перетворюють компост на справжню “кухню життя”. Тож розчиніть 10–12 грамів сирих дріжджів у 5 літрах теплої води, додайте 2 столові ложки цукру — і залийте суміш у компостну купу.
Дріжджі діють як природний каталізатор: вони пробуджують корисну мікрофлору, прискорюють розкладання органіки, підвищують температуру всередині купи. У результаті вже через 2 місяці ви побачите не просто перепрілу масу, а пухку, темну землю, що пахне лісовою підстилкою.
Як доглядати за “живим” компостом

Після внесення дріжджів важливо підтримувати правильні умови:
- Не пересушуйте купу — зволожуйте, якщо погода суха.
- Раз на 10–14 днів перемішуйте вилами, щоб додати кисню.
- Додавайте подрібнене листя, шкаралупу, траву — усе, що стане їжею для бактерій.
- Не кладіть жиру, кісток, хімічно оброблених решток — вони гальмують ферментацію.
Коли компост готовий, його легко впізнати: він розсипчастий, темно-коричневий, нагадує м’який шоколадний ґрунт. У руках такий матеріал буквально “дихає”, а сад, отримавши його, швидко оживає.