У рамках амбіційної реформи Нової української школи (НУШ), яка впродовж кількох років впроваджувалася в українських навчальних закладах, з 1 вересня 2025 року в українських школах припиняється практика існування класів із поглибленим вивченням окремих предметів для восьмих класів.
Такий крок уже викликав жваві обговорення серед педагогів і експертів, зокрема й серед таких, як Ірина Чернілевська-Бойко, яка в статті «Чому восьмі класи стануть випробуванням для реформи НУШ» поділилася своїми роздумами з приводу таких реформаторських змін.
Детальніше про те, що українським старшокласникам впровадили нову реформу освіти, інформує Дзеркало тижня.
Як зазначає Чернілевська-Бойко, на її думку, цей крок може мати негативні наслідки, адже саме в восьмому класі учні вже починають чітко усвідомлювати свої інтереси та нахили до певних предметів.
Це період, коли діти вже орієнтуються у тому, які предмети їм даються легше, а які викликають більше труднощів. Тому для розвитку таких дітей дуже важливо мати можливість навчатися поглиблено саме з тих предметів, що викликають у них найбільший інтерес та талант.
Саме тоді вони зможуть максимально реалізувати свої здібності та досягти значних результатів.
Одним із ключових аргументів авторки є те, що реформа НУШ зосереджена на підтримці слабших учнів, але не приділяє достатньої уваги розвитку обдарованих дітей.
Вона зазначає, що здібних учнів слід підтримувати та розвивати ще до того, як вони перейдуть на профільне навчання в старших класах.
Важливо, щоб вчителі мали змогу підтримати таких учнів, створюючи для них умови для розвитку, зокрема через класи з поглибленим вивченням окремих предметів.
Наприклад, це може бути клас, де учні, які мають сильні здібності до математики, можуть вивчати цей предмет на більш високому рівні, з більш складними завданнями та інтенсивним темпом навчання.
Ірина Чернілевська-Бойко підкреслює, що такі класні програми, орієнтовані на поглиблене вивчення, можуть стати основою для майбутньої профілізації учнів у старшій школі.
Вони дозволяють учням почати працювати на своєму академічному розвитку на ранньому етапі та обирати більш спеціалізовані напрямки для подальшого навчання.
Замість того, щоб пропонувати однакову програму для всіх, ці класи можуть стати потужним інструментом для розвитку інтелектуальних здібностей кожного учня.
Водночас авторка зазначає, що якщо Міністерство освіти та науки України не внесе корективи в плани щодо поглибленого вивчення окремих предметів, то наслідки можуть бути незворотними.
Зниження рівня спеціалізації та недостатня підтримка обдарованих учнів може призвести до втрат у розвитку талановитих дітей, що у перспективі негативно позначиться на освітній системі країни.
У своєму заключному коментарі Чернілевська-Бойко підкреслює, що відмовлятися від таких програм не можна, адже це не тільки питання якості освіти, але й питання майбутнього професійного та наукового потенціалу країни.
Тому важливим залишається питання, чи зможе система освіти знайти баланс між підтримкою слабших учнів і розвитком здібних, чи не втратить вона одного без іншого.
Як буде вирішено це питання – ще належить побачити, але, без сумніву, реформа НУШ потребує комплексного перегляду та уточнення, аби кожен учень, незалежно від рівня підготовки, міг отримати можливість для розвитку в тій сфері, де він найбільш талановитий.
