Президент США Дональд Трамп пообіцяв Україні ліцензію на виробництво ракет до Patriot. Звучить грандіозно. Але чи варто чекати дива завтра? Експерти та західні ЗМІ малюють куди більш реалістичну картину: шлях від обіцянки до бойової ракети — це марафон, а не спринт.
Перша ракета через півтора року: чи реально?
Військовий експерт Павло Нарожний у коментарі УНІАН зазначив: навіть за ідеального збігу обставин перша ракета зійде з конвеєра лише через рік-півтора. «Швидше — малореально, виробництво надто високотехнологічне», — пояснює він.
І це при тому, що невідомо, на який тип ракет отримаємо ліцензію. Ракети бувають різних поколінь: PAC-2 та PAC-3. Вони принципово відрізняються. У PAC-2 немає бортового радара — ціль підсвічується з землі. PAC-3 працюють інакше: радар вмикається на короткий час, а може й у стелс-режимі.
Головна перешкода: китайські метали та бюрократія
Нарожний виділив дві ключові проблеми. Перша — рідкоземельні метали, основні поклади яких контролює Китай. Доведеться шукати стабільні поставки через дипломатичні канали. Друга — тривала сертифікація ракетного палива та перевірка виробництва. На це може піти до року.
А ще безпека. Будувати такий завод в Україні під час війни — ризиковано. Якщо ворог дізнається координати, об’єкт стане першочерговою ціллю. «Його треба розміщувати у союзників: Польща, Данія, Франція», — припускає експерт.
Собівартість однієї ракети — від мільйона доларів. І після урочистого перерізання стрічки президентом до першої ракети з конвеєра — щонайменше рік.
Що каже WSJ: роки очікування
Американське видання The Wall Street Journal підтверджує: виробництво ракет Patriot — справа нешвидка. Війна з Іраном та потреби України виснажили арсенали. За оцінками Центру стратегічних та міжнародних досліджень, поповнення запасів до довоєнного рівня займе щонайменше три роки.
Будівництво заводу Boeing з виробництва деталей ракет тривало понад два роки. Розширення заводу L3Harris відкриється лише через рік. Набір та навчання персоналу — шість місяців, і це з перевіркою спецслужб. А ще потрібно дочекатися, поки кожен постачальник отримає сировину.
А що ви думаєте про це? Чи варто Україні інвестувати у власне виробництво Patriot, чи краще покластися на партнерів? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
