На Донеччині точаться жорстокі бої за Покровськ: окупанти вже є у самому місті, російські сили також знаходяться з трьох сторін від райцентру. Ця битва, що триває вже близько 18 місяців, може здаватия переламним моментом війни, однак це не так.
Втрата Покровська, безумовно, буде поразкою для українських сил, однак поразкою в одній битві, а не у війні, яка нині проходить етап зміни оперативних і політичних умов. Про це пише Марк Галеотті у статті для The Times.
Що відбувається у Покровську і довкола міста
Українське військове командування декларує продовження масштабної битви за Покровськ, що триває вже півтора року.
Так, цього тижня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що “про контроль росіян над містом Покровськ або оперативне оточення угруповання Сил оборони України не йдеться”.
Однак від середи, коли прозвучала ця заява, зазначив Галеотті, з’явилося більше підтверджень активності російських військ. І у західних союзників нові “ввідні” викликають все більше песимізму щодо долі Покровська.
“Гадаю, на цьому етапі ми можемо визнати перемогу Москви”, – заявив неназваний британський офіцер, який консультує українську сторону.
Галеотті відзначив хаотичний і фрагментарний характер російсько-української війни. Про чітку лінію фронту часто не йдеться, а у бою сходяться не впорядковані роти чи бригади, а невеликі штурмові групи.
“Окремі українські підрозділи чинять останній опір або намагаються вибратися з-під удару“, – зазначив автор статті.
Галеотті вважає, що певну точку неповернення вже пройдено. І попри те, що 1-й корпус Нацгвардії “Азов” домігся певного успіху північніше Покровська, можливість українського контрудару безпосередньо по місту виглядає мінімальною.
“Поки оборона Покровська та сусіднього Мирнограда руйнується, бої на північному сході України триватимуть. Укріплені міста на підконтрольній Україні частині Донецької області досі стоять. Західні спостерігачі вважають, що їхнє падіння займе більше часу, ніж Покровськ”, – зазначає автор.
При цьому, підкреслює він, новий “наступ” РФ може відбутися не на полі бою, а у США.
Росія йде у “наступ” на Вашингтон?
Свою метафору Галеотті пояснив просто: кинути 150 тис. окупантів на захоплення Покровська та просуватися там, втрачаючи десятки тисяч солдатів, російський диктатор Володимир Путін вирішив тому, що веде війну не лише проти України. Він вступив у “боротьбу волі” з президентом США Дональдом Трампом.
Аналітик частково погодився з твердженням президента України Володимира Зеленського щодо того, що “Росія боїться рішучих дій США і прагне використати Покровськ, аби продемонструвати успіх на полі бою”. Однак ключовий намір Москви він вбачає в іншому: Кремль сподівається навіть не на те, що зможе уникнути посилення тиску з боку США, скільки на те, що зможе повернути прихильність Трампа.
Рішення Штатів запровадити нові санкції проти РФ, вважає Галеотті, насамперед зумовлені прагненням Вашингтона схилити Москву до поступки, яку Трамп зміг би подати як доказ можливості миру і своєї здатності укладати “великі угоди”.
Путін же намагається показати свою непоступливість — спершу демонстрацією нових ядерних систем, а тепер і черговою “перемогою” – окупацією Покровська.
“Меседж адресований американському президентові, який прагне підтримувати сторону переможця: мовляв, переможець — не Київ, а Москва”, – зазначає автор.
Він вважає, що Київ навряд чи згодиться на ту модель мирної угоди, яку, судячи з усього, лобіює Трамп. Однак Путін, схоже, сподівається, що, здобувши підтримку США, він отримає укріплені міста Донеччини без бою.
Які фактори послабили позиціїї українських сил у Покровську
Галеотті до таких факторів відніс густий туман, що накрив Донеччину і заважав українським операторам проводити за допомогою БпЛА розвідку та завдавати ударів по ворогу. Під прикриттям туману росіяни провели свій останній штурм. І навіть часткове виведення з “гри” українських дронів зіграло їм на руку, давши можливість скористатися іншою перевагою – більшою кількістю особового складу та здатністю швидко вводити у бій свіжі сили.
Тому зима, вважає аналітик, що раніше давала стороні, що оброняється, можливість перегрупуватися і накопичити сили, в російсько-українській війні може виявитися далеко не періодом відносного затишшя.
Водночас, якщо говорити про особовий склад, битва за Покровськ оголила ще одну дуже серйозну проблему для України: нестачу людей. Росія, принаймні на сторонній погляд, досі примудряється щомісяця набирати десятки тисяч новобранців, аби компенсувати втрати.
“Як це траплялося раніше, рішучість, яка довго була перевагою України, обертається слабкістю. Небажання залишити приречені позиції означає, що Україна не лише пропускає нагоди вивести війська з оточення, а й змушена знімати підрозділи з інших ділянок, відволікаючи резерви. Президент Зеленський відкинув твердження, що його солдатів “кидають помирати заради руїн” у Покровську, але українські військові у соцмережах нарікають: “Наші генерали знову відмовляються визнати, коли час відходити, і залишають нас битися за приречену позицію, коли ми могли б принести користь в іншому місці”, – пише Галеотті.
Вплив битви за Покровськ на інші напрямки фронту
Поки Україна вимушена перекидати додаткові сили на північ Донеччини, росіяни активізувалися на півдні. Так, російська 90 танкова дивізія наступає через відкриту місцевість у напрямку Гуляйполя, на межі Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей. Окупанти вже за вісім кілометрів від міста.
Як і Покровськ, Гуляйполе є важливим логістичним вузлом України. Його захист залежить від того, чи зможе Київ терміново перекинути резерви — але це загрожує успіхам, яких досяг корпус “Азов” на півночі Донеччини.
“Тож Покровськ, як і будь-яке місто, має значення. І росіяни, зважаючи на байдужість Путіна до масштабу власних втрат, навряд чи невдоволені результатом. Для погано оснащених російських солдатів, які минулого тижня входили у місто на викрадених мотоциклах і перероблених цивільних автівках, це ще один крок на довгому й кривавому шляху. Але ширший контекст битви такий: у час, коли негода може зіграти росіянам на руку, а танкові частини, як-от дев’яноста дивізія, знову здатні діяти, Україна критично потребує людей — і досі не виграла боротьбу за увагу Трампа“, – пише автор.
Битва за Покровськ, що триває з літа 2024-го, стала найкровопролитнішою за останній рік війни. Росіяни планували захопити місто ще рік тому. Однак бої тривають і зараз.
