Звичайний літній ранок у Сумах перетворився на жахливий кошмар. Гуркіт вибухів, крики, дим і розбиті шибки — це те, що побачили місцеві жителі замість сонячного неба. Але найстрашніше те, що війна не розбирається у віці чи талантах. Вона просто вбиває.
Серед загиблих опинилася дівчинка, у якої все життя було лише попереду. 13-річна Уляна Ворона. Легкоатлетка. Мрія Сум та всієї України.
Мрія, обірвана на зупинці
Уляна не була просто школяркою. Вона займалася у знаменитій СДЮСШОР імені Володимира Голубничого, де куються олімпійські чемпіони. Її чекали великі старти, медалі та слава рідного міста на міжнародній арені. Вона вірила у своє майбутнє.
Але 11 липня російські окупанти вирішили інакше. Дівчинка чекала транспорт на звичайній зупинці, коли небо розірвало від вибуху керованої авіаційної бомби (КАБ). Удар припав саме туди, де перебували цивільні. Миттєво. Без попередження. Без шансів на порятунок.
“Росія знищує наше спортивне майбутнє… В буквальному сенсі цього слова”, — з болем у серці констатувала президентка Федерації легкої атлетики України Ольга Саладуха.
Ціна “спортивної нейтральності”
Цей злочин став ще одним доказом того, чому компроміси з агресором неможливі. Поки світ дискутує про допуск російських спортсменів на міжнародні змагання, кремль скидає бомби на дітей, які бігають по доріжках стадіонів.
Ольга Саладуха наголосила: повернення росіян у великий спорт недопустиме доти, доки триває війна. Кожен дозволений старт для окупантів — це плювок у бік таких, як Уляна. Спорт повинен розвиватися в пам’ять про загиблих героїв, а не спонсорувати країну-терориста.
Кривавий слід у Зарічному районі
Атака на Суми того дня була масованою. Ворог використав три КАБи. Два з них влучили в густонаселені квартали Зарічного району. Епіцентр одного з ударів — дорога та зупинка громадського транспорту. Ще один снаряд поцілив в об’єкт інфраструктури.
Результат варварського нападу жахає: 5 загиблих цивільних, понад 30 поранених. Серед них — діти, старики, ті, хто просто йшов на роботу або навчання. Уляна Ворона стала однією з цих п’ятиох імен у чорному списку втрат.
Винні мають бути покарані. Іншого шляху немає. Справедливість для Уляни — це не просто слова. Це обов’язок кожного, хто має серце.
Серце крається від болю за втраченими дітьми? Підтримайте пам’ять про Уляну лайком та обов’язково поділіться цією новиною, щоб світ не мовчав про злочини окупантів!
