Існує величезна переоцінка російської могутності, російської майстерності та російської підступності, каже експерт.
Американський аналітик. rel=”nofollow noopener”>Джордж Фрідман вважає, що укладання миру не створить умов для нової російської атаки на Україну. Війна вже завдала Росії величезних збитків, який можна порівняти з поразками великих держав у затяжних конфліктах.
Фрідман у підкастіGeopolitical Futures проводить пряму паралель між діями Росії та війною США у В’єтнамі, називаючи подібні війни політичними подобами.
Чому війна не відновиться
Фрідман каже, що страх нового масштабного наступу Росії переоцінює реальні можливості Москви після війни. Він прямо говорить, що уявлення про швидке відновлення армії та повторне вторгнення ігнорує фактичні втрати. “Є величезне нерозуміння того, скільки Росія втратила. МАлоймовірна ідея, що вони почекають пару років, відновляться і знову нападуть. Пам’ятайте, відновлення після такої війни займає багато часу – і всередині країни політично, і у військовому плані. Відновити армію вимагає багато часу”. Він уточнює, що йдеться не лише про живу силу, а й про військовий потенціал, економіку та репутацію.
У його логіці Росія зіткнулася з межами своїх повноважень.
“Ідея, що успішна армія з’явиться через два-три роки і вони спробують знову, недооцінює, скільки потрібно відновлювати в російській армії”. Фрідман підкреслює, що відновлення армії після подібних війн потребує тривалого часу та серйозних внутрішніх реформ.
Окремо він звертає увагу на фактор невизначеності російського керівництва. “Він не знає, що станеться, якщо знову вторгнеться”. На думку аналітика, навіть ймовірність втручання західних країн робить нову війну надто ризикованою ставкою. Він наголошує, що Росія вже не змогла перемогти Україну без прямої участі іноземних армій, тому перспектива зіткнення з ширшою коаліцією НАТО виглядає ще більш небезпечною.
Чому війна стала помилкою як США у В’єтнамі
Фрідман проводить одну із найжорсткіших історичних паралелей. Він порівнює становище Росії із ситуацією США під час війни у В’єтнамі. Його ключова теза звучить як попередження про типову пастку великих держав. “Держави доходять до точки, коли вони не можуть виграти війну, але не можуть дозволити собі це визнати”.
Аналітик також наголошує, що такі війни руйнують держави зсередини. Він описує наслідки через економічні та соціальні втрати.“Вони втратили чотири роки економічного розвитку. Вони витратили величезну частину багатства країни”. Фрідман додає, що подібні конфлікти підривають внутрішню стабільність і створюють політичні ризики для влади.
У результаті він формулює загальний висновок про логіку подібних воєн. Вони рідко закінчуються перемогою однієї із сторін. Вони закінчуються спробою вийти з конфлікту з мінімальними втратами особи та з символічними результатами, які можна уявити суспільству як успіх.
Саме тому Путін так хоче Донбас, оскільки пред’явити росіянам через чотири роки війни йому фактично нема чого.
