Коли звання, ордени та бойовий досвід перетворюються на карт-бланш для безкарності? Ця історія лякає не стільки жорстокістю, скільки холодним цинізмом, з яким було вчинено злочин. Гучна справа, що сколихнула всю країну, стосується не просто вбивства, а системної проблеми всередині одного з підрозділів ЗСУ.
На лаві підсудних — не рядові бійці, а колишній командир елітної 155-ї окремої механізованої бригади Станіслав Лучанов та його підлеглі. Їх підозрюють у викраденні та вбивстві двох братів на Київщині. Але найжахливіше те, що головний фігурант, замість того щоб постати перед законом, обрав втечу.
Кривава помста за “образу” дружини
Слідство розплутує клубок моторошних деталей. За версією правоохоронців, усе почалося з побутового конфлікту. Дружина комбрига нібито скаржилася на гучний шум від мотоциклів, який заважав її дитині. Замість того, щоб вирішити питання цивілізовано, було прийнято рішення “покарати” кривдників.
Жертвами стали брати Максим і Роман Мосейчуки з села Калинівка. Свідки розповідають, що перед зникненням чоловіків військові обходили село зі списками власників мототехніки. Ім’я Сергія Мосейчука, ще одного брата, було у списку, але самих жертв там не значилося. Це свідчить про те, що вибір жертв міг бути помилковим або навмисно розширеним.
Чоловіків викрали, вивезли на Дніпропетровщину та жорстоко розправилися. Ексгумація тіл вже проведена. Жахливо усвідомлювати, що Максим Мосейчук сам був захисником України — гранатометником, який пройшов битву за Київ.
Герой війни чи злочинець у погонах?
Біографія Станіслава Лучанова виглядає як зразковий шлях офіцера-патріота. Він служив у скандально відомому полку “Скеля”, де фігурували численні небойові втрати. Проте це не завадило йому отримати посаду комбрига 155-ї бригади та купу нагород: від “Хреста бойових заслуг” до ордена Богдана Хмельницького I ступеня.
Але тепер ці регалії можуть стати лише обтяжливими доказами. Командування ОК “Північ” підтвердило: Лучанов оголошений у розшук. Він самовільно залишив місце служби одразу після затримання своїх підлеглих. Його родичі також поспішили покинути Калинівку, залишивши село мовчки.
Системна хвороба чи поодинокий випадок?
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський уже доручив посилити контроль за дисципліною. У Військовій службі правопорядку наголосили: “Невідворотність покарання незалежно від посади”. Але чи достатньо цього, щоб повернути довіру до форми?
Наразі триває досудове розслідування за статтями про умисне вбивство двох осіб та незаконне позбавлення волі. Дев’ятьох військових вже затримано. Але тінь втікача-комбрига нависає над справою, нагадуючи, що система давала збій там, де мала б працювати бездоганно.
Як ви вважаєте, чи суворим має бути покарання для командирів, які зловживають владою? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею, щоб правда дійшла до кожного!
