Історія, про яку давно говорили в журналістських розслідуваннях, отримала живе підтвердження прямо на паризькій вулиці. У 20-му районі столиці Франції, далеко від туристичних маршрутів і парадних кварталів, працює маленька художня галерея L gallery. Саме там, за даними розслідувачів, влаштувалася дівчина на ім’я Луїза — та сама Ліза Кривоногих, яка, як дві краплі води, схожа на російського диктатора Володимира Путіна. І саме там її випадково застав журналіст ТСН Дмитро Святненко.
У галереї того вечора відкривали нову виставку. Через запітнілі вікна було складно розгледіти людей всередині, але через скло періодично миготіло обличчя, яке неможливо сплутати ні з ким — настільки воно нагадує президента Росії. Після дев’ятої вечора відвідувачі почали розходитися, галерея закривалася, але всередині залишалися п’ятеро людей: два керівники, два менеджери і ще один чоловік, якого Святненко пізніше назвав ймовірним охоронцем Лізи. Компанія допивала алкоголь після презентації, сміялася і нікуди не поспішала.
Близько одинадцятої вечора вони вийшли на вулицю. Луїза йшла однією з останніх, спокійна і впевнена. Але все змінилося, коли її оточення побачило журналіста. Чоловіки миттєво напружилися, немов оцінюючи загрозу. Святненко привітався, представився і відразу сказав, що він з України і хоче задати кілька питань.
Дівчина відразу заявила, що не давала дозволу на зйомку. Журналіст відповів їй фразою, від якої в його сюжеті тремтить повітря: «Зараз Київ сидить без світла. Прямо зараз звучить повітряна тривога. Ми теж не давали свого дозволу на це». Після цього між ними почався короткий, але дуже промовистий діалог.
— Як ви ставитеся до політики свого батька? Ви його підтримуєте?
— А я тут при чому?
— Ви його підтримуєте?
— А я тут при чому?
— Ну, це ваш батько. Ви, як мінімум, можете йому зателефонувати і сказати: «Тату, припини обстрілювати Київ».
— Ну, звичайно.
— Спробуйте.
— Ну, звичайно.
— Ви можете приїхати до Києва і стати кращою ППО, ніж «Патріоти». Або поїхати до Покровська, щоб зупинити все це.
— Ну ви уявляєте, як я зараз поїду?
Розмова стала ще більш напруженою, коли журналіст запропонував купити їй квиток до Києва. Він додав, що літаки туди не літають саме через дії її батька. Луїза спробувала пом’якшити тон, сказала, що їй шкода, що відбувається війна, що вона не відповідає за цю ситуацію і що «не може допомогти». Її остання фраза прозвучала як завчена ввічливість: «Бажаю вам гарного вечора. До зустрічі».
Після монтажу сюжету Святненко помітив дві важливі деталі. Чоловік, який вийшов разом з Луїзою, поводився як професійний охоронець — так рухаються і реагують тільки люди з відповідною підготовкою. А ще під час розмови раптово перестав працювати бездротовий мікрофон, ніби хтось спробував заглушити сигнал. На щастя, вбудований мікрофон-«гармата» продовжував запис, і весь діалог потрапив у сюжет.
Ця коротка зустріч на паризькій вулиці стала рідкісним моментом, коли міфи про таємну сім’ю Путіна стикаються з реальністю. Між розкішним життям далеко від війни і щоденними російськими ударами по Україні пролягає всього кілька фраз, які Луїза почула прямо в обличчя — і на які так і не знайшла відповіді.
