Сьогодні державний кордон України на карті здається природним, але насправді значну частину цієї лінії сформували рішення радянської влади у 1926 році, коли адміністративну межу провели без повного врахування етнічного складу населення. Через це частина територій зі значною кількістю українців опинилася по інший бік кордону.
Про це розповідає журналіст Акім Галімов у проєктів “Реальна історія”.
Яким був кордон Сумщини?
Сьогодні Сумська область є одним із ключових прикордонних регіонів України. Водночас історично ці території розвивалися як частина українських козацьких земель.
Ще у 17 столітті сюди активно переселялися українські козаки. У 1655 році на тодішніх степових територіях почали виникати нові поселення, які з часом перетворилися на важливі економічні та політичні осередки Слобожанщини.
Справжня історія Сумщини: дивіться відео
Пізніше, вже за радянських часів, межу між республіками почали визначати адміністративно.
Як пояснює історик Євген Мурза, під час встановлення межі формально намагалися зважати на етнічний склад населення. Однак у підсумку це рішення виявилося не на користь України.
Цей кордон формувався в 1926 році. Він майже відповідає етнічному, але не на нашу користь. Суджа, території на північ від Глушкова, Стародубщина – це все наше, якщо міряти етнічно, то потрібно заходити вглиб на 10 – 15 кілометрів,
– зазначив історик.
У результаті частина територій із численним українським населенням опинилася по інший бік адміністративної межі.
Одним із прикладів такого поділу є місто Суджа, яке нині входить до складу Курської області. Попри сучасну належність до Росії, історично воно було тісно пов’язане з українськими землями, передусім із Сумами.
Кордони України у 1918 році / “Загальна карта України”
За даними дослідників, на початку 20 століття більшість мешканців Суджі були українцями.
“Суджа історично дуже пов’язана з Сумами. Вона навіть ближче до Сум ніж до Курська на 40 – 50 кілометрів. Статистика початку 20 століття чітко говорить: три чверті населення Суджі та околиць були українцями”, – зауважив історик.
Яким був зв’язок Суджі із сучасними українськими територіями?
Історики наголошують, що території довкола Суджі та інші райони історичної Слобожанщини утворювали єдиний український етнічний простір.
Між цими землями існували тісні економічні, культурні та родинні зв’язки. Саме тому дослідники вважають, що адміністративне рішення радянської влади фактично розділило єдиний український регіон.
Археологічні знахідки також підтверджують тривалу присутність українського населення на цих землях.
Як Білгород став частиною України?
Як розповідає доктор історичних наук Володимир Маслійчук, у 1917 році Українська Центральна Рада своїм Третім Універсалом оголосила про включення до складу УНР дев’яти колишніх губерній Російської імперії.
Однак війна з більшовиками не дозволила остаточно визначити кордон між державами, а Берестейський мир також не зафіксував чіткої межі. Тимчасову лінію визначив німецький генерал Макс Гофман, провівши її “згідно з умовами військової доби”.
Білгород у складі України / Сторінка з журналу “ОКО”
У квітні 1918 року німецько-українські війська зайняли Харків, а згодом і Білгород. Місто та частину повітів Курської губернії тимчасово приєднали до Харкова. Демаркаційну лінію від Суджі до Білгорода встановили 4 травня.
21 травня 1918 року Білгородська міська дума підтримала приєднання до “рідної України”. Відповідне клопотання гетьману Павлу Скоропадському мали передати голова думи Станіслав Віновський і міський голова Микола Слатин.
Ситуація змінилася після Листопадової революції в Німеччині та падіння гетьманату. На початку 1919 року ці території знову включили до Курської губернії, а школи перевели на російську мову.
Як Суми отримали свою назву?
-
Назва міста Суми . Дослідники зазначають, що вона навряд чи пов’язана зі словом “сум”.
-
За однією з версій, назва походить від річки Сума, на березі якої виникло місто. Спочатку його називали Суміним городом, але з часом назва скоротилася до сучасної форми.
-
Інша версія пов’язує назву з козаками, які нібито знайшли на цьому місці три сумки з грошима й почали будувати фортецю.
