Суботнього ранку 18 січня росіяни атакували Київ балістичними ракетами. Одна з них розірвалася біля метро “Лук'янівська”. Уламок ракети влучив у мікроавтобус, у якому перебувало подружжя з Хмільника Вінницької області. Вони якраз приїхали з товаром на базар, який розташований поруч з метро. Обидвоє загuнули.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Олексій мав погане передчуття
43-річний Олексій та 41-річна Світлана Давидовичі із міста Хмільник Вінницької області рано-вранці у суботу 18 січня на своєму авто приїхали до метро “Лук'янівська”. Поруч розташований ринок “Лук'янівка”, де вже багато років подружжя торгувало м'ясом, молочною продукцією, влітку привозили овочі.
Вони навіть ще не зупинилися, як прилетіла російська ракета “Іскандер”, пролунав вибух і бусик охопило полум'я. Як потім повідомить слідчий родичам, спалахнув бак із пальним, шансів вижити в людей не було.
Тітка загиблої Світлани Оксана Грінчук розповіла , що в Олексія, можливо, навіть було якесь погане передчуття. Приблизно за місяць до трагедії він попросив тещу поховати його на цвинтарі, який знаходиться неподалік від будинку.
А коли рік тому в січні на Донецькому напрямі зник безвісти його рідний брат Ігор, який з перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну, то й тоді Олексій сказав фразу: “Я довго не проживу”. Він дуже тяжко переживав втрату брата, був психологічно пригнічений.
“Тоді сестра сказала йому: “Що ти таке кажеш? Це ви, діти, повинні нас ховати, а не ми вас”. Він відповів: “Я вам сказав!” – згадує Оксана.
Оксана згадує, що в перші дні війни брати вдвох вирушили в ТЦК добровольцями. Але Олексія тоді не взяли, сказали, що він не має військової підготовки, тому він залишився. Він ще кілька разів ходив у ТЦК, але щоразу його розвертали назад.
Разом зі Світланою вони допомагали своїм батькам. У Світлани мама й тато – люди з інвалідністю, у дитинстві виховувати її допомагали бабуся з дідусем. У Олексія мама, після того як зник брат, почала сильно хворіти.
Подружжя дбало і про дітей, і про дружину зниклого брата. Вони були таким паровозом у сім'ї, який тягнув на собі все. Олексія вже не могли мобілізувати, оскільки якщо в сім'ї є зниклий безвісти, то родича, що залишився, в армію не беруть.
“Світлана була дуже доброю і чуйною, добре вчилася, закінчила Харківську юридичну академію ім. Ярослава Мудрого і перший час працювала юристом. Потім пішла в декрет, народила дітей, якийсь час ще працювала за професією. Але в неї обоє батьків мають інвалідність, у них великий будинок і треба було всіх доглядати. Тому вона залишила роботу юриста, а з часом вони з Олексієм почали возити продукти до Києва на Лук'янівський ринок. Вони дуже дбали і про своїх дітей. Старшому Владу зараз 15 років, а молодшій Ані — 10. Обидвоє займаються з репетиторами, добре навчаються”, – розповідає Оксана.
Донька весь день дзвонила батькам
Про те, що Світлана та Олексій загuнули, родичам повідомили вже слідчі. Молодшу Аню забрала до себе дружина зниклого брата, щоб вона не бачила сліз і горя в будинку в перші години після загибелі мами та тата.
А дівчинка вранці намагалася додзвонитися до батьків. Вона їх дуже любила і весь час із ними спілкувалася. На цей раз вони не брали слухавку. Вона питала, чому ж вони не відповідають, адже вона їм дзвонить. І лише надвечір, вже після спілкування з психологом, дівчинці розповіли, що її батьків більше немає.
“Рідні говорили Світлані та Олексію, що торгувати на тому ринку небезпечно, там часто прилітає. Але їм потрібно було заробляти гроші, щоб ростити дітей та допомагати батькам. Хто ж знав, що так станеться”, – каже Оксана.
У Світлани, окрім батьків, залишилася ще сестра, в Олексія лише батьки. Дітьми тепер займатимуся родичі.
