📌 Коротко про головне:
- Тарифи на воду в Україні зросли через передачу повноважень від НКРЕКП до місцевих громад.
- У Павлограді вартість кубометра води вже сягнула рекордних 113 гривень для населення.
- Головними причинами подорожчання стали зростання цін на електроенергію та зношеність водопровідних мереж.
Тарифи на воду в Україні зазнали безпрецедентного зростання в червні 2026 року, що змусило мільйони домогосподарств переглянути свій сімейний бюджет. Після того, як повноваження щодо встановлення розцінок перейшли від центральних органів до місцевих громад, у країні почався справжній «тарифний марафон». У багатьох регіонах вартість кубічного метра води вже перетнула психологічну позначку у 100 гривень, а загальне підвищення цін у деяких містах сягнуло дво- або навіть трикратного розміру.
Цей процес став наслідком тривалої «заморозки» цін, яка діяла з 2022 року, та накопичення критичної маси фінансових проблем у комунальних підприємствах. Зношені мережі, постійне зростання вартості енергоносіїв та необхідність закладати кошти на термінові ремонти створили ситуацію, в якій місцева влада більше не мала змоги стримувати ціни без ризику повної зупинки водопостачання в цілих містах.
Децентралізація: кінець ери єдиних цін
Головним чинником, що спровокував таку динаміку, стало ухвалення та набуття чинності Закону №4777-ІХ. Цей нормативний акт докорінно змінив правила гри, передавши право формування тарифів від Національної комісії (НКРЕКП) безпосередньо органам місцевого самоврядування. Тепер кожна громада самостійно оцінює стан власного «водоканалу» і вираховує собівартість послуги, виходячи з локальних реалій, витрат на очищення та стану інфраструктури.
Для пересічних споживачів це означає відсутність єдиного державного стандарту ціни. Відтепер платіжка мешканця одного міста може кардинально відрізнятися від платіжки мешканця сусіднього району. Місцеві депутати опинилися між двох вогнів: з одного боку — незадоволені виборці, з іншого — критичний стан підприємств, які роками працювали у збиток, накопичуючи борги перед енергетиками та постачальниками реагентів.
Ситуація ускладнюється тим, що багато водоканалів перебувають на межі банкрутства. Роки відсутності інвестицій призвели до того, що значна частина коштів витрачається не на розвиток, а на латання дірок та ліквідацію аварій, які стаються все частіше. Таким чином, підвищення тарифів стало вимушеним кроком для забезпечення базової життєдіяльності населених пунктів.
Читайте також: Чому на касі в супермаркеті вас постійно запитують про чек
Рейтинг «найдорожчої води»: хто платить найбільше
Після отримання нових повноважень місцева влада почала масово затверджувати нові прейскуранти. На сьогодні лідером за рівнем вартості послуг став Павлоград на Дніпропетровщині, де тариф для населення вже сягнув позначки у 113 грн за кубометр. Це стало справжнім шоком для мешканців, які змушені адаптуватися до нових фінансових реалій.
Не відстають і інші регіони. Зокрема, у Тернополі місцевий водоканал аргументував необхідність підвищення ціни до 99 грн за кубометр колосальними боргами підприємства. Схожа ситуація спостерігається в Ужгороді, де розглядається проєкт тарифу понад 96 грн, та у Луцьку, де планують підняти вартість з 28 грн до 73 грн за кубічний метр води.
Чернівці слугують яскравим прикладом того, як різко може зрости сума в платіжці. З 1 червня мешканці міста почали платити 63,5 грн за куб, тоді як ще нещодавно цей показник ледь перевищував 28 грн. У Києві та Львові офіційні рішення поки що перебувають на стадії обговорення, проте експерти наголошують, що уникнути коригування вгору у великих мегаполісах навряд чи вдасться, оскільки собівартість послуг зростає скрізь.
Чому ціни зросли саме зараз
Основною причиною, яку озвучують комунальники, є подорожчання електроенергії. Водоканали традиційно є одними з найбільш енергоємних підприємств у будь-якому місті. Оскільки ціни на енергоносії для бізнесу та комунальних установ зросли, це автоматично «витягнуло» вгору і собівартість кожного кубометра води, адже насоси, що качають воду, споживають гігаватні обсяги електрики.
Другим вагомим фактором стала інфляція, яка торкнулася всіх складових процесу: від вартості реагентів для очищення води до запчастин для ремонту застарілих мереж. Багато обладнання, яке використовується водоканалами, є імпортним, а його обслуговування в умовах війни стало значно дорожчим через логістичні труднощі. Крім того, підприємства змушені переглядати фонди оплати праці, щоб утримати кваліфікованих фахівців, які забезпечують роботу систем.
Варто також розуміти, що зношеність інфраструктури — це не лише проблема чистоти води, а й величезні втрати ресурсу при транспортуванні. Поки вода доходить від насосної станції до крана споживача, значна її частина витікає через діряві труби. Раніше ці втрати покривалися за рахунок субвенцій або занижених вимог до прибутку, сьогодні ж, за новими правилами, ці витрати частково лягають на плечі кінцевого споживача, що й відображається у ваших щомісячних рахунках.
