Кремль налаштований щонайменше провести літню кампанію, щоб спробувати домогтися вигідного становища на фронті.
Трамп провів телефонну розмову з путіним. І одразу встиг заявити про те, що переговори між рф і Україною «почнуться негайно».
А також про те, що росія має намір торгувати зі Сполученими Штатами, і це, мовляв, дуже вигідно. І що вигода чекає на Україну.
Знову неоднозначні заяви? Аж ніяк, – пише експерт з питань вивчення росії, політичний аналітик Ігар Тишкевич.
Для початку нагадаю логіку дій Трампа, яку описував два тижні тому. На українському напрямку це проявлялося в такому собі «трикутнику»:
1.Забезпечити швидке припинення вогню. Бажано до американсько-китайського саміту, який відбудеться влітку цього року. Тобто вийти з позицією, де США є драйвером мирного процесу, і вони визначають конфігурацію та межі угод. В іншому разі доведеться просити допомоги Сі. А це означає, що і MAGA не працює, і Пекін входить зі своїми інтересами в регіон як «миротворець».
2.Змінити підходи політики США на українському напрямку і продемонструвати виборцю політику отримання вигоди для Сполучених Штатів. Це угода про ресурси. Простіше кажучи, Трамп показує виборцю, що вже надана Україні допомога «окупилася» і далі приноситиме дохід.
3. Спробувати продемонструвати нові підходи до політики на російському напрямку. Якщо дуже просто — за рахунок розвитку економічних відносин з Москвою спробувати зіграти в стримування Пекіна. І не дозволити росії пройти «точку неповернення» в процесі посилення технологічної та економічної залежності від Китаю.
Тепер — інтереси путіна. Мир і Торгівля? Ні. Для путіна важливо підтвердити амбіції росії на статус глобальної супердержави. Але тут є одна проблема — без явної «картини перемоги» таке неможливо. Оскільки і КНР, і США влаштовує ситуація ослаблення російського впливу у світі. Але не влаштовує варіант розгрому будь-якої зі сторін у російсько-українській війні.
Путін усвідомлює ризики посилення залежності від Китаю і намагається торгуватися зі США (а в перспективі з ЄС), щоб знайти новий баланс. Процесу заважає війна. Але і вихід на світ без «картини перемоги» для росії не варіант.
Тому воювати Кремль налаштований досить довго. Щонайменше провести літню кампанію (тобто наступ у період з червня до, приблизно, початку листопада), щоб спробувати домогтися вигідного становища на фронті. Залишити через ці плани трек переговорів із Трампом путіну також не хочеться. Тому було використано ідею з «прямими переговорами в Туреччині». Суть її описував тиждень тому в невеликому тексті.
Коротко — ідея, яка поки що виходить у путіна: Шляхом початку «прямих переговорів» спробувати розділити переговорні треки рф-Україна, рф-США і, можливо, рф-ЄС. Тобто виокремити «українську проблему», щоб вона замість визначального фактора у відносинах із країнами західної цивілізації, стала просто фоном.
Таке росія вже провертала у 2022 під час укладення «Зернової угоди». Там були документи про режим судноплавства. І паралельно (формально ніяк не пов’язана з ними) Генеральна ліцензія № 6 (зараз уже General License 6D), яка звільняла від санкцій усі російські добрива.
У 2025 ідея та сама — затягнути Україну в нескінченні розмови і суперечки — в якийсь аналог «тристоронньої контактної групи» в межах «Мінська-2» і, при цьому, вести окремий діалог з Вашингтоном і Європейськими столицями. Де кожну нібито «поступку» на українському напрямі продавати як підставу для поступок з боку США та ЄС. При цьому не вирішувати питання по суті.
Низка європейських лідерів прекрасно розуміють цю логіку і тому виступають за формат «перемир’я, потім переговори». До них приєднується Туреччина, для якої вихід росії з війни з сильними позиціями є загрозою політиці поширення свого впливу на Близькому Сході, в Центральній Азії, на Кавказі та в Чорноморському регіоні (і навіть в Африці, до речі).
Але слабке місце в цій формулі США. Дивимося на початок тексту на тріаду інтересів Трампа. Бонуси на українському напрямку він уже отримав. Два інших питання були в підвішеному стані, оскільки переговори щодо завершення війни і переговори про співпрацю з рф були пов’язані в один пакет. путін дав підказку — треки можна розділити. Адже «переговори» у Стамбулі пройшли.
Трамп прийняв ідею і зараз пропонує зафіксувати ситуацію. Де є російсько-українські переговори (до яких інтерес у Білого Дому є, але він не визначальний). І є розмова про спільний бізнес Москви та Вашингтона. Тут інтерес колосальний. Тим більше, що рф пропонує корисні копалини, енергетику, логістику і спільну торгівлю вуглеводнями в Європі.
Тому нас будуть змушувати йти на продовження «прямих переговорів». Користі від цього буде мало. Імовірність укладення миру в найближчі 3−4 місяці вкрай мала. Адже путіну потрібна «картина перемоги». Тобто успіхи на фронті + поступки з боку США, ЄС і НАТО. До речі, першу Трамп дав «авансом» заявивши, що Україна навряд чи стане членом Північно-Атлантичного Альянсу. Тому будуть регулярні зустрічі за досить інтенсивних бойових дій.
Паралельно Трамп намагатиметься домовитися з путіним. Не тільки зі стратегічних питань (ресурси, Арктика), а й з питань «швидкої вигоди». А це повернення росії на європейський ринок нафти та газу. Але вже через прокладку — якусь російсько-американську компанію. Але може це стане драйвером до миру? Навіть якщо будуть чорнові домовленості, США можуть почекати до осені — періоду різкого зростання попиту на газ у Європі. Що збігається за термінами з отриманням ясності в успішності або провалі російської літньої військової кампанії.
Тому українській делегації доведеться регулярно їздити на зустрічі з російськими емісарами без серйозних перспектив досягнення прийнятного результату.
Ситуація складна, але не безвихідна. Пам’ятаємо, що ідея «розділити переговорні треки» та ідеї Трампа про бізнес із путіним не приводять у захват цілу низку держав. А це означає, що українським делегаціям буде вкрай важливо проводити консультації та виробляти систему взаємодії з європейськими партнерами і з Туреччиною.
А також (що дуже не сподобалося б Трампу, але мало б ефект), спробувати створити свій трек консультацій із КНР, Бразилією та Індією — ядром БРІКС. Завдання — до осені мати, бажано вже формальний (тобто оформлений системою договорів) механізм співробітництва щонайменше з країнами Старої Європи + Британією + Туреччиною. І переговорний трек із ядром БРІКС. За такого варіанта Трампу і путіну буде вкрай складно реалізувати свої ідеї про спільний бізнес ціною України.
Ігар Тишкевич – Експерт з питань вивчення росії, політичний аналітик
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити цю новину у Facebook
