Небо над Україною в липні перетворилося на арену запеклого протистояння, де ворог не шкодує навіть своїх найдорожчих та найбільш розрекламованих іграшок. Поки пропагандисти в Москві звітують про «непереможну зброю», реальні цифри на полі бою свідчать про дещо інше — про певну відчайдушність та спробу Кремля піти у справжній ва-банк.
Аналіз останніх атак показує, що інтенсивність обстрілів балістикою сягнула критичної межі, яку раніше важко було навіть уявити. Але найцікавіше криється не в загальній кількості, а в тому, що саме окупанти витягають зі своїх засіків.
Спустошливий липень: цифри, що змушують задуматися
Лише за перші 19 днів липня Росія випустила по українських містах 107 балістичних ракет. Це вже більше, ніж за весь червень, коли було зафіксовано 102 пуски. Виникає логічне питання: звідки така поспішність? За даними розвідки, російський оборонпром здатний виробляти близько 100 балістичних ракет на місяць. Це означає, що зараз армія рф витрачає більше, ніж встигає створювати.
Проте справжня сенсація криється у використанні ракет 3М22 “Циркон”. Ця зброя, яку Кремль називає своєю «перлиною», зникає з російських складів з неймовірною швидкістю.
Головна небезпека: феномен “Цирконів”
Ситуація з “Цирконами” виглядає майже аномальною. Згідно з планами російського ВПК, за весь 2026 рік вони мали виготовити лише 30 таких ракет. Проте лише за неповний липень окупанти вже використали 20 одиниць. Тобто за три тижні у вогонь війни було кинуто дві третини річного виробничого плану!
Навіщо витрачати такий дорогий ресурс настільки швидко? Експерти припускають, що це свідома стратегія виснаження. Кремль намагається перевантажити українську ППО, змушуючи її працювати на межі можливостей, щоб пробити шлях до критичної інфраструктури.
Що приховує «гіперзвукова» зброя?
Попри страхітливі назви, західні аналітики, зокрема Фабіан Гінц, закликають до тверезої оцінки. Виявляється, що «Циркон» може бути не зовсім тією гіперзвуковою крилатою ракетою, якою її малює російська пропаганда. Швидше за все, це надскладна квазібалістична зброя. Втім, це не робить її менш небезпечною — висока швидкість та специфічна траєкторія все одно роблять її надзвичайно важкою ціллю для перехоплення.
Хоча Росія все ще має певні накопичені резерви (близько 120 “Цирконів” та сотні ракет до комплексів С-400), такі темпи використання рано чи пізно призведуть до «ракетного голоду» щодо новітніх зразків. Але поки що небезпека залишається високою, а небо України потребує ще більшого захисту.
А як ви вважаєте, чи витримає російська економіка такі темпи виробництва зброї? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
