Росія вийшла з Конвенції проти т0ртур: що це означає для України та світу

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

29 вересня Володимир Путін підписав закон про вихід Росії з Європейської конвенції проти т0ртур. Цей документ до останнього часу залишався одним із небагатьох міжнародних механізмів, які формально зобов’язували Кремль дотримуватися базових стандартів поводження з ув’язненими та полоненими.

Український омбудсмен Дмитро Лубінець, коментуючи те, що сталося, назвав т0ртурu елементом державної політики Кремля. За його словами, рішення Москви офіційно закріплює те, що й так відбувається на практиці: насuльство, жорстоке поводження та знущання в тюрмах і фільтраційних таборах — не винятки, а системний інструмент придушення та залякування.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

Вибори під час війни: заява Федорова обурила ОП та розділила експертів

Федоров закликає провести вибори!: Звернення Федорова про корупцію, кр

Розтин показав відсутність травм: що знайшли біля померлої Гайден Пане

«Померла наречена Кличка»: інсайдер розкрив, з ким і куди летіла Панет

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

Корупція заважає завершити війну в сильній позиції, — ексміністр Федор

Плановане рішення. Як відбувався вихід Росії з Конвенції проти тортур і чому світ мовчить?

Рішення Путіна про вихід із Конвенції було очікуваним. Країна-агресор почала процедуру виходу з Конвенції ще 26 серпня. З того часу, можна припустити, документ уже лежав на столі кремлівського дuктатора і чекав свого підпису.

Розчаруванням і здивуванням на цьому шляху стала реакція — міжнародні правозахисні інститути, чиє завдання так чи інакше полягає в забезпеченні базових прав людини, фактично проігнорували запити.

Єдиною організацією, яка надала роз’яснення, став Червоний Хрест. Ось ключове з його відповіді:

• Доступ до військовополонених обмежений, але зберігається: з початку повномасштабного вторгнення делегати МКЧХ відвідали понад 6500 військовополонених з обох сторін конфлікту. Переважно — в Україні (однак українських військовополонених у Росії також відвідували). Точні цифри запитів не розкриваються через конфіденційність;
• Не всі запити задовольняються: Червоний Хрест працює над розширенням доступу до полонених, але це не завжди вдається;
• Механізми впливу обмежені: МКЧХ не має права примушувати сторони конфлікту. Основна стратегія — конфіденційний діалог з адміністрацією місць утримання, щоб переконати дотримуватися Женевських конвенцій.
• Конфіденційні інтерв’ю: представники Червоного Хреста мають право спілкуватися з полоненими без присутності охорони, щоб захистити можливість подання скарг. Бесіди часто проходять у групах, щоб ніхто не міг визначити, хто саме скаржився.
• Дії при повідомленнях про порушення: мета МКЧХ — не покарати, а запобігти повторенню. Зафіксовані порушення обговорюються конфіденційно з керівництвом тюремної установи. За відсутності результату інформація піднімається на вищий рівень.

Тобто навіть міжнародні гуманітарні організації обмежені в можливостях втручання. Червоний Хрест підкреслив, що конфіденційна робота залишається єдиним механізмом контролю, що робить систему захисту українських полонених надзвичайно вразливою як до відмови Росії дотримуватися міжнародних зобов’язань, так і після відкритого визнання цього керівництвом Кремля.

Але ми не зупинилися і стали в міру редакційних ресурсів збирати свідчення людей, які пережили полон. Тобто взяли на себе роботу, якою зобов’язані займатися міжнародні інститути.

Серед полонених – 16 тисяч цивільних. Втім цифра може бути вищою

Після того як Путін підписав документ, який фактично легалізує те, що й так негласно відбувається з людьми в неволі, ми звернулися до Офісу уповноваженого з прав людини за коментарем. Нас цікавить ключове питання: яким чином необхідно діяти в ситуації фактичної легітимації злочинів.

В коментарі Інформатору Дмитро Лубінець навів дані ООН, за якими понад 95% українських військовополонених зазнали тортур у Росії, наголосивши, що деякі з них після повернення на Батьківщину помирають від наслідків катувань.

“Про тортури повернені з полону розповідають і працівникам Офісу Омбудсмана України, які присутні на кожному обміні військовополоненими. Стан здоровʼя повернутих, як правило, дуже тяжкий, багато з них втратили десятки кілограмів ваги”, – заявив він.

Також Уповноважений навів статистику, за якою Україні вдалося повернути додому 6235 наших громадян, з яких – 372 цивільних. Загальна кількість цивільних, які перебувають у незаконному утриманні може перевищувати 16 тисяч осіб.

Україна верифікувала понад 1800 незаконно утримуваних цивільних, з яких більш як 800 підтверджено МКЧХ, в тому числі починаючи з 2014 року. “Водночас реальна кількість незаконно утримуваних цивільних може бути значно вищою через обмежений доступ до інформації”, – повідомив Лубінець

“На жаль, відомо і про велику кількість випадків смерті у полоні. За даними Офісу Генпрокурора України, понад 200 українських військовополонених померли у російському полоні”, – заявив Уповноважений.

В Офісі Омбудсмена нагадують: якщо ваша рідна людина зникла безвісти, перебуває в полоні чи незаконному утриманні, вам потрібно звернутися до офіційних органів і не надавати інформацію стороннім особам. Для цього Офіс Омбудсмана України підготував брошуру з алгоритмом дій та контактами відповідних органів.

Джерело informator.ua