Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, про звільнення якого повідомили в Офісі президента, без перебільшення, особистість світового масштабу. «Можу це сказати як людина, яка бачила його особисто, в першу чергу як друга і побратима. Не через призму медіа», — таку думку висловила Марія Берлінська, військова та директорка Центру підтримки аеророзвідки.
«Ми тісно співпрацювали весь цей час, бачились доволі часто по ключових робочих процесах, — написала Марія Берлінська. — Всі стратегічні проєкти на посилення армії я звіряла з ним особисто. Підготовка по напрямку технологій, аналітика, адвокація зброї, розвиток галузі роботизованих систем, etc. Я бачила Головкома в різні періоди війни, в різних, в тому числі й найскладніших, ситуаціях, бачила, як приймались визначальні для всіх нас рішення. Я досі пам’ятаю нашу розмову за кілька місяців до вторгнення. Все так і сталось. Багато чого не можна розповідати ще довго, можливо, якщо доживу, опишу в якихось мемуарах. Але вже зараз можу сказати з повною відповідальністю — це був найкращий ГК в історії країни. А рішення про призначення було одним з кращих кадрових рішень президента. І навпаки.
Яким він запам’ятався мені в перші роки вторгнення? Щоразу, скільки пам’ятаю, зустрічав, тепло усміхаючись, братерським: «Привіт, посестро! Ну як ти?»
Виключна доброта, воля завжди говорити правду, навіть коли від тебе чекають лише «гарних новин», сміливість попри все відстоювати простих військових, своїх солдатів і офіцерів.
Блискуче стратегічне бачення, вміння охопити повну картину і дивитись далеко за горизонт”.
Простота в спілкуванні, додає Берлінська, це про Залужного, він невимушено розмовляв зі всіма, не оглядаючись на звання чи посади.
«Міг легко бути на зв’язку зі звичайними солдатами й сержантами. Гострота мислення і тонке почуття гумору. Дисципліна, вимогливість, справедливість.
Людяність. Йому було боляче за кожну втрату. Він розумів і часто проходив цей біль разом з близькими, підтримував сім’ї загиблих. Я мала за честь в процесі спільної роботи дуже багато чому в ГК навчитись. Я бачила, як титанічно важко було в тих умовах, з тими силами й засобами, при тих геополітичних рішеннях, втримати удар. Ми були за міліметри від повного хаосу, терору і втрати державності. Він був одним з кількох, хто стратегічно втримав ситуацію. Зробивши все можливе, а головне, і неможливе.
Зробивши так, що деякі навіть не помітили масштаб катастрофи, а деякі й досі успішно не помічають. Кілька днів тому, представляючи мене Вадиму Сухаревському, ГК сказав приблизно наступне: «Ти, напевне, знаєш, це Марія Берлінська, матір нашої безпілотної авіації. Людина, яка колись для нас це створила і зараз продовжує дуже масштабно розвивати. З нею точно варто разом працювати, будьте на зв’язку». Я загалом спокійно ставлюсь як до критики, так і до похвали. Однак вдруге за два роки повномасштабної війни мені було настільки по-людськи приємно. Вперше, коли біля лінії фронту до мене якось підійшли побратими сфотографуватись, підписати прапор і в кінці сказали: «Те, що ви зробили, спасло нам життя». Те що він зробив, спасло життя сотням тисяч людей”.
На думку військової, країна має зробити всього дві речі — щиро подякувати своєму генералу і виконувати те, що він системно втілював.
«Ставка на технології, весь ресурс в підготовку людей і розвиток роботизованих систем. Це наш єдиний шанс. Прямо сьогодні ціла епоха стає історією. Честь!» — написала Марія Берлінська.
