Команда Дональда Трампа взялася за переписування історії, а саме — оборонної угоди з Данією, яка діяла з середини минулого століття. Зараз правила прості: якщо США хочуть щось змінити на своїх базах у Гренландії, вони зобов’язані ввічливо постукати у двері Копенгагена і Нуука, повідомляє Bloomberg.
Трампа такий розклад більше не влаштовує. Вашингтон наполягає на зміні формулювань, які дадуть американцям право розгортати будь-які сили і будувати будь-які об’єкти без попередніх консультацій і, що найважливіше, назавжди.
Стратегічний апетит Вашингтона виглядає воістину імперським. Рамкова угода, яку Трамп вже встиг обговорити з генсеком НАТО Марком Рютте, перетворює Гренландію на ключовий форпост. Плани включають розміщення новітніх ракетних систем і отримання ексклюзивних прав на видобуток корисних копалин під приводом боротьби з китайським впливом. По суті, Трамп пропонує Європі угоду: він не вводить вбивчі торгові мита проти ЄС, а натомість отримує карт-бланш в Арктиці. Для нього це бізнес, де валютою виступає суверенітет союзників.
Сам президент США не приховує своїх намірів і говорить про це максимально прямо. В ефірі Fox Business він підтвердив, що Гренландія – це «північний фронтир», який потрібно захистити від Росії і Китаю за будь-яку ціну.
«Ми зможемо розмістити в Гренландії все, що нам потрібно, тому що ми цього хочемо. По суті це повний доступ, без обмежень і без часових обмежень», – заявив Трамп. Його представниця Анна Келлі додала, що мета Білого дому – досягти стратегічного контролю «назавжди і з мінімальними витратами». Для Трампа Гренландія – це не країна і не народ, а територія, яку потрібно максимально ефективно використовувати.
Данія в цій ситуації опинилася в надзвичайно делікатному становищі. З часів холодної війни американська присутність на острові тільки скорочувалася — з 17 баз залишилася лише одна, знаменита Пітуфік (Туле). Прем’єр-міністр Метте Фредеріксен намагається зберегти обличчя, заявляючи про готовність до діалогу, але при цьому проводить жирні «червоні лінії».
«Ми сказали американцям рік тому, що можемо обговорити нашу угоду про оборону, але вона повинна враховувати суверенітет нашої держави, звичайно», – підкреслила вона. Однак у 2026 році, коли Трамп переходить від прохань до відкритого тиску, слово «звичайно» звучить все менш переконливо. Поки у Вашингтоні малюють плани розміщення ракет, у Копенгагені намагаються зрозуміти, як не перетворитися на формального власника острова, яким розпоряджається тільки Пентагон.
