У 2025 році Путін продовжуватиме агресивну риторику, а США можуть реалізувати “план Помпео” для посилення підтримки України.
Політичний та економічний експерт Тарас Загородній поділився з Главредом прогнозами на наступний рік і розповів, що чекає на Україну у 2025 році, чи будуть нові вибори і чи варто розраховувати на мирні переговори.
Яких змін варто очікувати у 2025 році? Питання виборів, напевно, теж цікавить багатьох, тому що ми бачимо, що починається якась активність із цього приводу. Наскільки варто на них розраховувати наступного року?
Протягом останніх трьох років періодично з’являються сумнівні особистості на ринку, які починають казати, що “вибори будуть за пів року”, збирати списки, гроші і проявляти якусь активність. А потім усе це кудись зникає. Думаю, зараз ситуація буде схожою.
Навіть якщо теоретично припустити, що війна закінчується 2025 року, то для того, щоб провести всі необхідні процедури, виділити гроші, підготуватися тощо, потрібен час. І, найімовірніше, за дуже оптимістичним сценарієм це може бути кінець 2025 року, але більш можливо, що це буде весна 2026 року. І то в разі, якщо буде зрозуміло, як і в якому форматі закінчується війна.
Тому я дуже сумніваюся, що вибори відбудуться найближчим часом. Я просто не бачу передумов для цього, враховуючи, як це все має бути зроблено процедурно. Після історії зі зламаними реєстрами питання електронного голосування, гадаю, закрите назавжди як абсолютно нереалістичне. Бо все буде по-старому, а це потребує часу на процедури, передвиборчу кампанію протягом щонайменше трьох місяців, і безлічі інших ресурсів.
Чи ймовірний сценарій завершення війни наступного року? Чи є для цього політичні передумови?
Усе залежить від багатьох факторів. Головний із них у тому, що Путін, судячи з усього, нічого не збирається припиняти. Відповідно, він продовжить поводитися агресивно. Фактично, він уже зараз це робить.
Американці заявляють, що ситуація може змінитися в найближчі кілька місяців. Оптимізм, звісно, присутній, але судячи з останніх подій, американці будуть змушені піти за “планом Помпео” і надати Україні зброю на кілька сотень мільярдів, зняти всі обмеження на удари по РФ, щоб тиснути на росіян. Також працюватиме фактор тиску на російську економіку, зокрема, в питанні нафти. Цей тиск також спрямований і на Китай. До речі, нещодавно Трамп заявив про Панаму та Гренландію і про несправедливість у їхніх стосунках. Це можна розглядати як сигнал Китаю, бо порти в Панамі вже понад 10 років перебувають під контролем Китаю.
Що стосується Гренландії, то йдеться про стратегічне значення Арктики. У майбутньому звільняються нові морські маршрути, і очікується велика боротьба за Північний морський шлях. Росія також активно заявляє про свою участь, як і інші країни, які межують з Арктикою.
Китай, що цікаво, теж прагне брати участь у цьому процесі, хоча перебуває далеко від Арктики. Ба більше, він навіть оголосив себе “приарктичною країною”, що має абсурдний вигляд.
У зв’язку з цим усі ці чинники працюють у комплексі, і ясність може з’явитися ближче до кінця 2025 року. Однак багато що залежить від того, чи залишиться Путін при владі. Американці, судячи з усього, вже жирно натякають російським елітам. Наприклад, у статтях Келлога був цікавий пасаж про фіксацію за лінією розмежування, згадки про те, що Росія повинна буде оплачувати відновлення України, а розгляд питання повернення територій починається після того, як Путін піде від влади. Це – прямий натяк російським елітам, який полягає в такому: мовляв, прибирайте цього психа, бо все одно змусимо вас платити дорого і довго.
Усе буде зрозуміло від перших кроків Трампа – з чим приїде Келлог і т.д. Трамп ніколи не прийме умови, які Путін намагається висунути, бо його “з’їдять”. Трамп хоче мати вигляд миротворця, а не лузера. Якщо Трамп піде на будь-які поступки Путіну, демократи в США почнуть чинити на нього сильний тиск. Однак я сумніваюся, що Трамп стане підігравати Кремлю.
Тим часом Україна системно завдає ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Атаки досягають навіть таких міст, як Казань, що демонструє зростаючі можливості української армії. Знищення генерала Кирилова в Москві – ще один приклад прояву сили України.
Американці, ймовірно, ставитимуть запитання: наскільки Росія взагалі контролює ситуацію всередині своїх кордонів? Події, на кшталт убивства генерала в центрі Москви, свідчать про ослаблення контролю.
Тимчасовий фактор, швидше за все, грає на Україну. Однак багато чого залежатиме від політики Трампа, якщо він повернеться до влади. А він, імовірно, чинитиме тиск на союзників Росії, а також на ринок енергоносіїв, що є головним чинником для РФ.
Ви згадали про демократів і внутрішню ситуацію в США. Як тоді це співвідноситься з поточними заявами Трампа? Чи варто їх узагалі сприймати серйозно, чи поки що вони не мають великого значення?
На мій погляд, жодного чіткого плану в Трампа поки що немає, він тільки формується – як щодо Росії, так і в питаннях війни. Подальший розвиток подій залежатиме від ситуації. Як Майк Тайсон одного разу сказав: “Будь-який план працює, поки ти не отримаєш удару в обличчя”. Тут те ж саме – зараз ніхто не вступає в прямі переговори з Росією, але потім США подивляться на цю “клініку”, і, якщо їх постійно будуть “посилати”, то реакція на дії РФ буде зовсім іншою.
Судячи із заяв Трампа, він розуміє, що для Путіна зустріч із ним важливіша, ніж навпаки. Путін явно зацікавлений у діалозі, але Трамп не поспішає. Він показує, що час працює проти Кремля. Трамп каже Путіну: мовляв, приїжджай. Інше питання – куди? До Монголії?
Те, що США точно робитимуть, і Трамп уже говорить про це, то це експортувати нафту. Навіть якщо Путін запропонує місце для зустрічі, це виглядатиме так, ніби він готовий на поступки. Не виключено, що Трампу буде вигідно показати свою силу в цьому питанні.
Що стосується економіки, Трамп акцентує увагу на виході США з кліматичних угод і нарощуванні експорту природних ресурсів. Це створює серйозний тиск на Росію, адже її економіка сильно залежить від експорту енергоносіїв. А якщо ціна на нафту впаде до 40 доларів за барель, це стане клінічною смертю російської економіки. Адже з такими цінами росіяни не те що воювати не зможуть, їм буде важко утримати ситуацію всередині РФ.
За таких умов наскільки наступного року вірогідні хоча б перші кроки щодо початку мирних переговорів?
Росіяни потрапили у власну пастку. Вони вважають українську владу нелегітимною, Путін закликає Зеленського піти на вибори, але з ким вони збиралися говорити?! Зрозуміло, що ідеальним варіантом для США була б зустріч з американцями і двосторонні переговори щодо України. Але Путін захоче отримати сферу впливу в Центральній і Східній Європі, а Трамп скаже – на якій підставі? Путін хоче, щоб Україна віддала РФ Запоріжжя, Херсон і Донецьку область, але з чого раптом – армія не розбита. Так, відступає, важко, але не розбита, а удари по території РФ стали щоденними, про що ще торік українці й мріяти не могли.
Україна, ймовірно, може готувати щось “цікаве” для РФ до інавгурації Трампа – не виключаю, що це можуть бути, наприклад, Придністров’я і Брянська область.
Увесь цей час Путін висуватиме дедалі нові й нові умови, тому, повторюся, як би їм не хотілося, США, ймовірно, будуть змушені повернутися до “плану Помпео” щодо посилення України.
Можна уточнити – наскільки удари по Москві зараз мають вплив на Путіна і його зговірливість?
На зговірливість – ні, тому що він упевнений, що у РФ все добре. Прилетіло по Казані – він одразу занервував, оскільки там багато виробництв. Але нам не потрібні удари по Москві – потрібні удари по її енергомережах, які можуть спричинити блекаут. Саме такі кроки здатні системно працювати на розхитування ситуації та наближення громадянської війни. Навіть по Кадирову б’ють з тією ж метою: спровокувати його на боротьбу з Кремлем.
Що чекаєна українську економіку наступного року, якщо допомога від США, як військова, так і економічна, зменшиться?
Військова допомога Україні не зменшиться, вона буде зосереджена на Європі. США робитимуть усе, щоб європейці забезпечували фінансування війни в Україні, оскільки вже лунають заяви про те, що Трамп вимагає від Європи виділити 5% від їхнього ВВП на підтримку України, щоб США не витрачали кошти на оборону. У результаті фінансові зобов’язання можуть частково лягти на Європу, але фінансування армії, оборонних закупівель, зокрема американського озброєння, найімовірніше, триватиме.
Не думаю, що в економічному плані ситуація в Україні сильно змінюватиметься – загалом вона залишиться приблизно такою самою, як зараз. Курс долара і ціни будуть у межах поточних значень – я не вірю в сценарій апокаліпсису.
Хто такий Тарас Загородній
Тарас Загородній – політтехнолог та експерт. Понад двадцять років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу як експерта.
