Приходить сьогодні моя донька зі школи в сльозах і каже:
– Мамо, я завтра до школи не піду!
– Чого? Що сталося? Тебе хтось образив?
– Вчителька заборонила. Сказала, що повернутись можу лише, коли ти 500 гривень на генератор здаси!
В мене щелепа від цієї новини відвисла. Оце так! Ми живемо в невеличкому селі, у нас одна маленька школа, всього 250 дітей навчається. Після свята Першого дзвоника наша класна керівничка сказала:
– Скоро зима і не знати, яка буде ситуація зі світлом. А зранку темно, і, крім того, клас інформатики не може працювати без електроенергії. Так само не увімкнути проєктор чи монітор, а зараз під час навчального процесу без цього ніяк. Тож треба купити потужний генератор.
– А хіба держава не видає? – спитав хтось з батьків.
– Може комусь і дасть, але нашій малій школі навряд. Тож здайте по 500 гривень!
Частина батьків виступили проти і сказали, що принципово цих грошей не дадуть. Я долучилась до них, адже сама з двома дітьми живу, чоловік мій на війні. І нам доволі важко фінансово зараз.
Та те, що сказала донька – мене шокувало. Наступного дня я пішла до директора.
– Хіба ж це нормально?
– А ви хочете, щоб ваші діти навчались?
– А як світло не вимикатимуть, то гроші ви повернете?
– Звісно, ні. Скажу вам більше, доведеться ще щомісяця на дизельне пальне здавати. Чи я зі своєї кишені маю їх дати?
– В мене немає зайвих грошей!
– То нехай ваші діти навчаються вдома!
Я в розпачі. Не знаю, куди котиться наша країна, як дітям навіть навчання не можуть забезпечити. Що ж далі буде? Скажіть, що ви про це думаєте? І як вам позиція нашого директора і вчительки?
