Настав час перестати сперечатися про меморандуми і почати діяти прагматично: постачання далекобійних ракет Україні, спільне ППО на кордоні та обмежені бойові ротації польських зенітників і пілотів дадуть і захист, і досвід, і ясний сигнал Москві.
Поляки, той же Сікорський (глава МЗС Польщі — ред.), дорікнув президенту Сполучених Штатів Трампа за відсутності санкцій на РФ, нагадав про відповідальність Америки за Будапештський меморандум і закликав передати Україні далекобійні ракети. Мені здається, згадувати напередодні 2026 року, і коли РФ вже відкрито атакувала двома десятками дронів державу-члену альянсу НАТО, на повному сер’єзі Будапештський меморандум — це буквально мало не моветон. Не лише США, а й навіть західна Європа дають зрозуміти Польщі, що заліт до неї пачки російських дронів — це справа лише Польщі.
Про це у своєму блозі пише офіцер Армії оборони Ізраїлю військовий оглядач Ігаль Левін.
Тому, як на мене, найадекватнішим і найреалістичнішим сценарієм було б для поляків, по-перше, збільшити постачання зброї Україні — з того, що вони закуповують у всьому світі.
Зброя має воювати — хай воює.
Не все, і навіть не половину, але хоч би 5% – 10% відстібати – цілком реалістичний сценарій. Якщо Україна впаде, все це залізо полякам не стане в нагоді. Не стане в нагоді, бо воюють люди, а не зброя. А єдині люди, які воюють та дають відсіч Росії, — українці.
По-друге, це запровадити обмежений контингент хоча б на західне прикордонне: зенітні розрахунки та авіацію. Щоб збивати дрони та крилаті ракети — без “перестарлості”, у строго прикордонних з Польщею зонах. Офіційно заявити, що це реакція на прямі атаки Росії по Польщі, тому збиватимемо дрони ще над Україною, поки вони не долетіли до самої Польщі.
Паралельно – це прокачування та навчання у реальній війні льотчиків та зенітників – профіт. І Україні прибуток: у прикордонні з Польщею можна будувати більше військової та промислової інфраструктури, бо тепер прикриватиме її і українське, і польське ППО.
Але головне — для Москви це сигнал: сьогодні поляки тусують у районі Львова та піднімають літак у небі України, щоб збити чергові “шахеди”, а завтра вони вже в районі Києва “туситимуть”.
Крім цього, більше дивитись у бік України та інших східних країн Європи: мовляв, є Альянс, але він не поспішає виступати єдиним блоком; інші європейці теж. Тобто більше спільних проектів, навіть незважаючи на історичну неприязнь і сучасну, вибачте, конкуренцію.
Коли прийдуть росіяни, їм буде пофіг і на історичні нюанси, і на те, хто там не так кому довіряв, і наскільки. Цілком реальний сценарій: тут і суто лише оборона, і в рамках своїх національних інтересів, і немає ударів по об’єктах у РФ і т.д.
Адже всякі Кими посилають до РФ воювати своїх солдатів і вчитися, ну так от і ми послали — просто інтереси, як кажуть, нічого особистого.
І, нарешті, по-третє, для поляків це буде злам психологічного бар’єру: вперше будуть регулярні військові, які, повертаючись до Польщі, зможуть говорити: “Так, я брав участь у реальній війні”.
Так, обмежено, так, зенітники та льотчики (хоча льотчики гинуть, а по зенітникам теж може ще як прилетіти), але саме що у реальній війні.
Мовляв, росіяни — це не абракадабра, їх можна бити: бити залізо, яким вони розкидаються і яке запускають.
Це найпотужніший психологічний фактор, тому що з нуля просто стартанути і почати воювати складно, дуже складно. Особливо коли не воював уже майже сто років.
На боєздатність України у 2022 році в тому числі вплинуло те, що сотні тисяч її громадян пройшли через АТО/ООС.
Навіть якщо просто півроку просиділи на фронті і було лише кілька прильотів, це давало українцям психологічний чинник: “Я там був, я воював, росіяни теж із м’яса, вони теж помирають, ми даємо їм відсіч”.
Часом цілі нації миттю розсипалися, а держави падали, бо в критичний момент, у момент тесту для нації — війни, відбувався загальнонаціональний ступор та параліч.
На місці поляків я б не нехтував такою унікальною нагодою.
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятись від авторської.
