📌 Коротко про головне:
- Місця на кладовищах у Німеччині здаються в оренду на термін від 20 до 30 років.
- Після закінчення терміну оренди могилу зносять, а місце віддають під нове поховання.
- Родичі зобов’язані доглядати за могилою, інакше адміністрація виставить рахунок за обслуговування.
У Німеччині навіть після смерті людини її родичам або їй самій за життя доводиться платити чималі гроші. Поховання в цій країні — це дорога та чітко врегульована процедура, яка суттєво відрізняється від українських реалій.
Про це у своєму відео на платформі Tik-Tok розповіла українська біженка Людмила Русіна, яка наразі проживає в Німеччині.
Церковні цвинтарі: податки та додаткові внески
За словами українки, у Німеччині існують різні типи кладовищ, зокрема при євангелічних чи католицьких церквах у невеликих містечках та селах. Проте просто так отримати там місце неможливо.
«Просто так тут бути похованим не можна. Для того, щоб бути похованим саме на цьому кладовищі, треба обов’язково бути членом цієї церкви. А це означає, що кожна людина має: по-перше, платити податки, а по-друге — вона ще має платити внески за те, що вона є членом цієї церкви. Тоді на цьому кладовищі можна купити місце, і коштує воно дві тисячі євро», — поділилася Людмила.
Оренда землі на 20–30 років та знесення могил
Якщо ж людина не є членом конкретної релігійної громади, її ховають на звичайних муніципальних цвинтарях, де діє сувора система оренди. Безкоштовних місць «навічно» тут просто не існує.
Залежно від федеральної землі та міста, вартість традиційного місця для поховання коливається від 800 до 3 000 євро. Ця сума сплачується за право користування ділянкою на термін від 20 до 30 років.
Альтернативою є кремація, але й вона потребує регулярних витрат:
- вартість місця під урну становить від 300 до 1 500 євро.
- зберігання урни у спеціальних сховищах, які знаходяться біля церкви обійдеться приблизно у 500 євро на 10 років.
Найбільш незвичним для українців є те, що відбувається після завершення терміну оренди ділянки.
«Коли закінчується цей строк, родичі мають вирішити, що робити далі: або продовжувати строк оренди цього місця, або повідомити адміністрації кладовища, що більше платити не будуть. І тоді ця могила зноситься, а на її місці може бути похований хтось інший. З урнами так саме відбувається», — розповіла біженка.
Штрафи та рахунки за недогляд
Німецький порядок діє і на цвинтарях. За зовнішнім виглядом могили ретельно стежать, і родичі зобов’язані підтримувати її в належному стані. Навіть правила оформлення змінюються з часом.
За словами Людмили, якщо могила «свіжа», на ній дозволяють садити квіти та доглядати за рослинами лише до 20 років, після чого вона має стати звичайною рівною бетонною плитою. Окрім того, кинути місце поховання напризволяще не дозволить закон.
«За могилами в Німеччині обов’язково треба доглядати. Якщо є родичі, але за могилою немає кому доглядати, то це робитиме адміністрація кладовища, і вона обов’язково виставить родичам рахунок», — застерігає українка.
Через такі суворі правила та високі ціни багато літніх німців, як і літні люди в Україні, намагаються подбати про свій «відпочинок після життя» заздалегідь — вони збирають гроші та викупають місця на цвинтарях ще за життя, щоб не перекладати цей фінансовий тягар на плечі своїх дітей.
