Сто років тому Сентрейлія в штаті Пенсільванія була активним шахтарським містечком із магазинами, щільною громадою й економікою, що трималась на видобутку вугілля.
Місцеві шахти живили місто енергією та робочими місцями, а понад 1200 мешканців працювали, спілкувалися й жили як згуртована спільнота.
Сьогодні місто майже повністю зникло.
Більшість будинків знесено, вулиці спорожніли, а на колишніх шосе, прикритих графіті, в’ється дим. Причина — підземна пожежа, яка не згасає вже понад пів століття. Вогонь під землею спричинив евакуацію більшості мешканців і фактичну ліквідацію міста.
Пожежі у вугільних пластах трапляються не вперше, однак випадок Сентрейлії став наймасштабнішим у США та одним із найруйнівніших у світі.
До початку пожежі в 1962 році місто понад сто років було центром антрацитового вуглевидобутку. Включене до складу штату ще в середині XIX століття, місто виникло саме завдяки шахтам.
Видобуток вугілля визначав усе в Сентрейлії — від побуту мешканців до конфліктів у громаді. У 1860-х роках тут діяли члени “Моллі Магуайрс” — таємного ірландського товариства, що приїхало до США разом із хвилею імміграції. Наприкінці десятиліття їх підозрювали в актах насильства, включно з убивством засновника міста Олександра Рея та першого місцевого священика.
Історик штату Пенсильванія Деріл Б. Джонсон зазначає, що думки щодо участі “Моллі” розділилися: дехто вважає, що це були справжні нападники, інші ж припускають, що їх підставили власники шахт, які боялися створення профспілок. Хвиля насильства вщухла лише після арештів і страти кількох передбачуваних лідерів у 1877 році.
Проте залежність від шахт не зникла. До 1890 року в Сентрейлії мешкало понад 2700 людей, здебільшого шахтарів і членів їхніх родин. Навіть економічні потрясіння, зокрема Велика депресія, не знищили місто.
Це зробила інша трагедія — пожежа, причини якої остаточно не встановлено. Ймовірно, її джерелом стало звалище, облаштоване у старому кар’єрі в 1962 році. Місто боролося з великою кількістю сміття, і рада вирішила прибрати сміттєзвалище до святкування Дня пам’яті.
Як писав журналіст Девід Декок у книжці Fire Underground, рада вирішила підпалити звалище — і ця дія, найімовірніше, спричинила масштабну пожежу в покинутій шахті під землею. Попри різні версії, саме це вважають найімовірнішою причиною подій.
Вогонь поширився у вугільному пласті під містом і згодом охопив шахтні тунелі під вулицями. Деякі шахти довелося закрити через високі рівні чадного газу. Спроби зупинити пожежу — розкопати вогнище або локалізувати його — провалилися.
Іронія в тому, що саме гірничі роботи, які колись живили місто, зробили його вразливим: занедбані тунелі, що пронизували землю, могли слугувати шляхами для поширення вогню. Виявити всі джерела займання й перекрити їх виявилося надто складним і дорогим завданням.
З роками температура ґрунту під Сентрейлією дедалі зростала, подекуди перевищуючи 900 градусів за Фаренгейтом. Із карстових провалів і заповнених газом підвалів виривався дим. Мешканці почали скаржитися на проблеми зі здоров’ям, а будинки втрачали стійкість і просідали.
У 1981 році журналіст People Грег Волтер писав: “Навіть мертві не можуть спочити з миром” — тоді вважалося, що могили на двох місцевих цвинтарях обвалилися у вогняну порожнину під ними. Того ж року 12-річний хлопчик провалився в утворену через пожежу вирву й дивом урятувався.
На той момент зупинити пожежу було вже неможливо. Замість гасіння Конгрес США ухвалив рішення про відселення мешканців, запропонувавши компенсацію за переїзд.
У 1992 році влада Пенсільванії остаточно ухвалила конфіскувати все майно й вивезти решту жителів. Поштовий індекс міста було скасовано. Суд дозволив залишитися лише сімом людям, але їм заборонено продавати чи передавати власність.
Сьогодні підземна пожежа в Сентрейлії триває. Це одна з 38 активних шахтних пожеж у Пенсільванії.
За оцінками Департаменту охорони навколишнього середовища штату, без втручання вона може палати ще століття.
Місто тепер відоме не лише через пожежу: занедбане шосе вкрите графіті, а його минуле нагадує про вугільну промисловість, що колись давала Сентрейлії життя.
Та про спроби зупинити вогонь вже не йдеться — як зауважив геолог Стів Джонс у розмові зі Smithsonian, “згасити його — нездійсненна мрія”.
Що ви думаєте про цю новину?
Обговорити цю новину у Facebook
