Кінець епохи на Андріївському: чому з Києва зник пам’ятник Михайлу Булгакову

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Пам’ятник Михайлу Булгакову, що довгі роки височів на Андріївському узвозі в Києві, став частиною історії після того, як комунальні служби офіційно демонтували бронзову постать радянського літератора. Цей крок став логічним продовженням масштабного процесу деколонізації, який охопив українську столицю на тлі повномасштабної війни. Питання присутності постатей, які відверто висловлювали українофобські погляди, у публічному просторі міста давно викликало гострі дискусії серед громадськості та експертів.

Процес демонтажу відбувався вдень, у присутності перехожих та представників медіа. Бронзовий пам’ятник, який десятиліттями був невід’ємною частиною локації поблизу Літературно-меморіального музею письменника, було акуратно завантажено на спецтранспорт для подальшого переміщення до місця зберігання. Цей акт не став несподіванкою, адже передумови для нього створювалися протягом останніх років, коли суспільний запит на очищення простору від імперських маркерів став критично високим.

Ідеологічний фундамент: чому це було неминуче

Рішення про демонтаж базується на грунтовному переосмисленні спадщини радянської та імперської культури. У грудні 2025 року Київрада ухвалила знакове рішення щодо усунення понад 15 об’єктів, які символізують присутність Російської імперії чи СРСР у Києві. До цього переліку увійшли не лише пам’ятники Михайлу Булгакову, але й монументи Михайлу Глінці та Анні Ахматовій. Урядовці наголошують, що це не просто косметичні зміни, а системна робота над поверненням українського обличчя столиці.

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

«Слідство триває» - поліція перевіряє оточення Гайден Панеттьєрі у спр

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

Корупція заважає завершити війну в сильній позиції, — ексміністр Федор

«Я буду дивитися, з ким пройшли шлях» - Михайло Федоров розповів, коли

«Ці люди зрештою програють»: Федоров пояснив, що призвело до його звіл

Бойфренд-аб'юзер Гайден Панеттьєрі вперше заговорив після її смерті: в

Для багатьох українців постать автора «Майстра і Маргарити» стала символом імперського наративу. Його твори, у яких простежується зневажливе ставлення до українського державотворення, більше не можуть бути частиною культурного коду сучасної України. Депутати Київради підкреслюють, що кожна подібна ініціатива розглядається комплексно, з урахуванням історичних фактів та сучасної геополітичної реальності.

Важливо розуміти, що звільнення простору від таких об’єктів — це також питання безпеки та ідеологічної незалежності. У часи війни кожен символ на вулиці працює або на підтримку власної ідентичності, або на ворожу пропаганду. Тому заміна радянських постатей на пам’ять про сучасних українських Героїв є не лише логічним, а й стратегічно необхідним кроком для формування національної свідомості нових поколінь.

Читайте також: Скандал через УПА: чим обернеться для України жорсткий ультиматум Варшави

Наслідки для культури та міського простору

Демонтаж пам’ятника створює простір для нової дискусії. Що саме має з’явитися на місці, яке роками займав ідеологічно заряджений об’єкт? Міська влада запевняє, що Київ має величезний потенціал у вшануванні власних видатних діячів, які справді заслуговують на місце на головних вулицях. Це шанс для молодих українських скульпторів та архітекторів запропонувати концепції, що відображають сучасні цінності, а не чужу імперську велич.

Багато хто побоюється, що видалення пам’ятників «видаляє» частину літературної історії міста. Проте експерти переконують: музейна діяльність — це одне, а публічне вшанування в центрі столиці — зовсім інше. Музей Булгакова може залишитися місцем вивчення літературного спадку, тоді як громадський простір має відображати актуальну історію незалежної України. Це розмежування дозволяє зберегти історичний контекст, але не дозволяє йому домінувати над українським світоглядом.

Подальша доля демонтованих об’єктів, ймовірно, буде пов’язана з їхнім зберіганням у спеціалізованих фондах або музеях тоталітаризму. Це дасть змогу майбутнім дослідникам вивчати ці артефакти як свідчення епохи, не надаючи їм статусу кумирів на центральних вулицях міста. Таким чином, Київ не «забуває» історію, а проводить її цивілізовану переоцінку, відмовляючись від російського імперського впливу на користь власного шляху розвитку.

Що змінить цей крок для кожного українця

Зміни в міському просторі безпосередньо впливають на психологічне сприйняття громадянами своєї країни. Коли з вулиць зникають маркери, нав’язані окупантами, люди починають відчувати себе господарями у власному домі. Це не просто демонтаж бронзи — це демонтаж старих ментальних ланцюгів, які роками утримували українське суспільство в полі впливу Москви.

У майбутньому, за прогнозами урбаністів, такі зміни стануть нормою для всіх великих міст України. Це процес, який неможливо зупинити, адже він живиться енергією мільйонів українців, які виборюють свою свободу на фронті та в тилу. Деколонізація публічного простору стала невід’ємною частиною нашої боротьби за існування. Пам’ятники мають бути тими, хто об’єднує та надихає, а не тими, хто сіє ворожнечу та зневагу до власної нації.

Отже, подія на Андріївському узвозі є сигналом для всіх: ера бездумного слідування російським наративам завершена. Теперішній Київ — це місто, яке самостійно визначає своїх героїв і свою історію. Це процес очищення, який робить нас сильнішими та ціліснішими перед обличчям глобальних викликів, що стоять перед українською державою сьогодні.

Джерело: patrioty.org.ua