📌 Коротко про головне:
- Усик після кожного бою відвідує рідне село Риботин на Чернігівщині.
- Боксер не має зіркової хвороби та вільно спілкується з сусідами.
- Спортсмен привозить у село свої чемпіонські пояси до могили батька.
Олександр Усик після кожного чергового тріумфального поєдинку на рингу віддає перевагу не гучним вечіркам у мегаполісах, а тиші маленького села на Чернігівщині. Саме тут, у Риботині на Коропщині, минуло дитинство майбутнього володаря поясів WBA, WBC та IBF, і саме сюди він повертається, щоб «перезарядити батарейки» та вшанувати пам’ять найрідніших людей. Попри шалений статус зірки світового масштабу, боксер залишається вірним своїм корінням, демонструючи неймовірну приземленість, про яку в селі складають легенди.
Місце сили: чому чемпіон повертається до коріння
Риботин для Олександра — це не просто географічна точка на карті, а символ безтурботного дитинства. Тут, у місцевій школі, він робив свої перші кроки не лише у спорті, а й у житті, навчаючись із першого по четвертий клас. Попри те, що згодом родина переїхала до Криму, зв’язок із чернігівською землею ніколи не переривався. У тутешній землі спочиває його батько, Олександр Усик-старший, до могили якого чемпіон приходить щоразу, коли навідується в село.
Місцеві мешканці згадують, як боксер з особливим трепетом ставиться до верби, яку посадив його батько біля сімейного двору. Для Усика це не просто дерево, а живий спогад, біля якого він обов’язково зупиняється, щоб зробити фото та побути наодинці зі своїми думками. Ці візити зазвичай короткі — «одним днем», але саме в них криється справжня сутність спортсмена, для якого родинні цінності стоять вище за золоті пояси та багатомільйонні гонорари.
Читайте також: Зірки, яких ви не знаєте: кого з українських знаменитостей роками вважали не тими
Без «зіркової хвороби»: як виглядає чемпіон у звичайному житті
Однією з найбільш вражаючих рис Олександра Усика є відсутність будь-якої дистанції між ним та простими людьми. Мешканці села згадують, як він без вагань погоджується на просту каву з сусідами, навіть маючи власного кухаря. «Такий високий і гарний чоловік», — ділиться враженнями Тетяна Приходько, яка пригощала боксера кавою біля свого двору. Вона зізнається, що була щиро здивована, наскільки легко Олександр йде на контакт, з радістю розповідаючи про своїх дітей — Лізу, Кирила, Михайла та маленьку Марійку.
— У Риботині в Сашка залишилося небагато рідні. Дві тітки, двоюрідна сестра і я. Ттобто Сашко — мій двоюрідний дядько, — каже 17-річний Богдан ПЕТРУЙ, племінник Олександра Усика. — Коли він був маленький, його батько посадив біля двору вербу. Коли Олександр приїжджає, стає біля неї, дивиться вгору. Сфотографується. Провідає хату і їде на кладовище до батька. Побуде трохи. Не затримується. Одним днем усе.
Історія про те, як колись Усик разом із Василем Ломаченком допомагав місцевому фізруку копати траншею для газу, стала справжньою сільською легендою. Це показує, що для Олександра допомога ближньому та прості людські вчинки є природною частиною характеру, сформованого ще до того, як він став відомим на весь світ.
Спортивні звички та несподівані спогади
Тренери з футболу, які пам’ятають маленького Сашка, відзначають, що він завжди виділявся своєю безстрашністю. «Був першою малою дитиною, яка не боялася падати в грязюку та калюжу», — згадує Володимир Приходько. Саме цей характер, загартований на чернігівських полях та вулицях, допоміг йому згодом підкорити світовий бокс.
— Торік бачилися влітку. Приїздив з кумом. Сказав, також Олександром звати, — задоволений Володимир ПРИХОДЬКО, сусід та тренер з футболу. — Приїздить у село щоразу через кілька тижнів після бою. Постійно привозить у прозорому контейнері свої пояси. Минулого разу ще й головний трофей боксерського турніру «Кубок Мухаммеда Алі» показував. Бере їх — і до могили батька.
— Але найвідоміша в селі людина — це фізрук Микола Медвідь. Йому Олександр Усик і Василь Ломаченко (боксер, чемпіон світу. — Авт.) траншею у дворі копали, — перебиває розмову Володимир.
Сьогодні Олександр Усик — це символ незламності, але для мешканців Риботина він насамперед залишається «нашим Сашком», який попри світовий успіх пам’ятає про свій перший футбольний гурток, смак кави у сусідів та батьківську вербу, що й досі росте біля рідного порога.
Олександр Усик у гостях у Риботині на Коропщині. Стоїть Володимир Приходько Сидять зліва направо: Тетяна і Дарина Приходьки та Олександр Усик
