У СРСР щороку сотні тисяч людей, переважно студенти, школярі та працівники підприємств, примусово направлялися до сільської місцевості для участі в сезонних сільськогосподарських роботах. Така практика, офіційно подана як “допомога селу”, фактично стала відповіддю на хронічну нестачу робочої сили, передають Патріоти України.
Попри декларативну добровільність, участь у збиранні врожаю була майже обов’язковою та супроводжувалася мізерною оплатою, жорсткими нормами і контролем з боку партійних та комсомольських органів. OBOZ.UA розповідає, кого відправляли збирати урожай, як платили і які були норми виробітку.
Робота на полях
Щороку наприкінці літа в містах починалося незвичне пожвавлення: студенти, учні, працівники підприємств і навіть держслужбовці готувалися до “виїздів на картоплю”, “на виноград”, “на фрукти” чи “на бавовну” – залежно від регіону. Це була не відпустка і не волонтерство, а масова мобілізація міського населення для допомоги колгоспам у зборі врожаю.
Після низки реформ Хрущова, зокрема ліквідації особистих підсобних господарств, укрупнення колгоспів і спроб централізувати аграрну політику, село почало стрімко занепадати. Молодь виїжджала в міста, а ті, хто залишався, не могли самотужки впоратися з польовими роботами. Якщо із сівбою колгоспники ще якось давали собі раду, то збір врожаю щоосені перетворювався на справжню “битву” – зі всіма атрибутами воєнного часу: списками, перевірками, примусовими направленнями.
Хто їхав на поля
Найчастіше – студенти та старшокласники. “Допомога селу” була не лише обов’язковою, а й ідеологічно підкріпленою. Відмовитися – означало накликати на себе комсомольський осуд, догану або публічне висміювання в стінгазеті. Траплялися й комунальні “рейди” на підприємства – із вимогою направити “трудовий десант” на збирання врожаю.
Оплата та умови
Праця оплачувалася символічно: близько 9–10 рублів на місяць. Водночас студентам зберігали стипендію, а працівникам – заробітну плату. Проживання, харчування та мінімальний “культурний дозвілля” (кінопоказ, танці) забезпечували місцеві колгоспи.
Норми були суворими:
- Картопля – 20–30 мішків на людину.
- Бавовна – 30 кг для школярів, 60 кг для дорослих.
- За кожен кілограм – 4 копійки.
Невиконання норми – серйозне порушення. Це тягнуло за собою догани по комсомольській лінії та “розбір польотів” на зібраннях.
Що їли на полі
Харчування було просте:
- макарони або крупи з тушонкою;
- супи;
- чай без цукру.
Магазини в селах у цей час спорожнювалися – з прилавків зникали варення, печиво, цукерки, навіть старі запорошені “подушечки”. Це була важка виснажлива праця під палючим сонцем або в непролазному болоті. Втекти з поля чи “відкосити” вважалося ганьбою.
