Несподіваний повоорот у Курській області! Резонанс у світі. Що це дасть Україні

Починаючи з 6 серпня українські війська здійснили несподіваний прорив кордону і увійшли на територію Курської області російської федерації.

Це викликало широкий резонанс як в українському суспільстві, так і реакцію з боку країни-терориста рф.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Не відкладали свою реакцію і країни Заходу, які в минулому виступали проти застосування західної зброї на території агресора.

Україна офіційно не підтверджувала своєї причетності до операції на Курщині, а представники української влади не коментують перебіг бойових дій у регіоні. Інформація про самі бої на Курщині має обмежений доступ з огляду на засекреченість деталей.

Разом з тим, уже зараз можна проаналізувати те, які наслідки може мати початок Курської операції, якою є реакція Кремля та Заходу, а також якою може бути мета цього наступу. Для цього Факти ICTV поспілкувалися з політологами Ігорем Рейтеровичем і Володимиром Фесенком.

Мета операції в Курській області

Офіційно Україна не оголошувала, яка мета прориву кордону в Курській області. Водночас оглядачі та експерти вказують, що однією з військових цілей могло бути відтягування російських військ з Донецької області, де окупанти мають певні успіхи.

Іншою версією є захоплення російських територій, щоб потім використати їх як “розмінну монету” під час можливих переговорів між Україною та рф.

Водночас, як вказує політолог Рейтерович, обмін територіями навряд чи є справжньою метою Курської операції.

На його думку, головними цілями прориву кордону рф є, перш за все, остаточне нівелювання будь-яких розмов про червоні лінії.

– Це сигнал, зокрема, нашим партнерам. Мовляв, дивіться, росіяни там вустами (колишнього президента рф Дмитра, – Ред.) Медведєва розповідали, що ми одразу відреагуємо, якщо чобіт натовського солдата ступить (на територію рф, – Ред.). Вони ж вважають, що тут не українці, а всі натовці… Виявилося, що ніяких червоних ліній немає, вони розбиті вщент.

І путін у своїх заявах, на це навіть увагу звернули провладні російські блогери, вживає поняття “ситуація в Курській області”. Тобто, він навіть не називає це вторгненням або захопленням цих територій, він говорить про “ситуацію”, – каже Рейтерович.

Своєю чергою, політолог Володимир Фесенко каже, що в ситуації, якщо українським військам вдасться зберегти плацдарм на півдні Курської області, то він за певний час, коли розпочнуться переговори, може стати предметом для обміну або територіального розміну, наприклад, на півдні Харківської області.

– Теоретично це можливо. Але в чому проблема? У чому слабке місце цих теорій? З одного боку, це може посилити переговорні позиції України, якщо вдасться зберегти контроль над частиною тих територій, на яких зараз тривають бойові дії. Потенційно. Але річ у тім, що зараз жодних переговорів немає і малоймовірно, що вони розпочнуться найближчим часом, – каже експерт.

На його думку, більшість фахівців, як і раніше, схиляється до того, що найвірогіднішим сценарієм початку спроб перемовин буде період, коли відбудуться вибори у Сполучених Штатах, оскільки росія не сприймає Україну як суб’єкта перемовин, а тому будь-які перемовини мають, за логікою Кремля, відбуватися не з Києвом, а з Вашингтоном.

Також Фесенко каже, що ті умови для переговорів, які раніше Кремль виставляв Україні, можуть бути ослаблені у зв’язку з бойовими діями на території рф.

– У чому тут парадокс ситуації? Коли посилюється позиція однієї сторони під час бойових дій, то та сторона може бути готова до переговорів. І то, не завжди, а за певних обставин. А інша сторона, позиція якої послаблюється, вона навряд чи буде готова до переговорів. Потрібно, щоб обидві сторони дозріли до переговорів одночасно, – пояснює експерт.

Тож в умовах, коли посилюється позиція України, ймовірність перемовин не зростає, а скоріше зменшується, тільки якщо не виникне ситуації, коли немає іншого виходу, як капітуляція або суттєві поступки. Утім, навряд чи такий варіант підійде російському диктатору путіну, додає політолог.

Окремо Володимир Фесенко прокоментував теорію про те, що мета наступу на територію Курської області – це захоплення Курської АЕС. Політолог не виключає, що це може бути справжньою метою, але посилається на думки колег, які вказують на те, що спроба взяти під контроль Курську АЕС може стати приводом для путіна використати проти України тактичну ядерну зброю.

Відповідь рф на Курський прорив
Після початку операції в Курській області, реакція Кремля була повільною і нерішучою, вказують оглядачі. Лише на другий день бойових дій на Курщині путін прокоментував ситуацію, назвавши прорив ЗСУ “масштабною провокацією”. Такий крок був помічений не тільки на Заході, а й серед російської військової спільноти, яка почала критикувати свого ватажка за таку поміркованість у діях.

– путін відреагував саме стримано. Навіть дуже стримано. І я думаю, що саме це вплинуло. Якби, наприклад, путін почав погрожувати, робити якісь жорсткі, різкі заяви, то, можливо, і Захід реагував би, скажімо так, не так позитивно. Можливо, там закликали б до припинення бойових дій тощо. Знову могла б виникнути історія про “ескалацію війни”. Це те, чого на Заході, дійсно, особливо в Штатах, серйозно побоюються, – каже Фесенко.

На його думку, стримана реакція російського диктатора, поки що, пояснюється двома найпопулярнішими версіями:

По-перше, путін, судячи з інформації, яку йому дають, не сприймає ці події серйозно.

– Він не вважає, що вони призведуть до якихось негативних, тим більше катастрофічних наслідків для росії, що це тимчасовий епізод. І його військові радники заспокоюють, що все це буде швидко вирішено за кілька днів. Ось одне пояснення, – каже політолог.

Другим поясненням такої реакції очільника Кремля є те, що путін “не хоче змінювати формат війни” і сам не хоче йти на відверту ескалацію, оскільки це ризиковано як із внутрішньополітичного погляду (оголошення мобілізації чи війни), так і зовнішніх можливих наслідків.

– Є ризики зростання внутрішніх напружень, і мені здається, що в Кремлі цього певною мірою побоюються. Вони хочуть контролювати ситуацію. Вони не хочуть, щоб масштаби цієї війни зростали і зачіпали більшу частину російського суспільства. Якщо це зачіпає прикордонні регіони, це не так страшно, – пояснює Фесенко.

Що стосується зовнішніх наслідків, то в разі застосування, наприклад, тактичної ядерної зброї, відносини із Заходом значно погіршаться.

– І ще невідомо, як саме погіршаться. Тоді Захід точно активніше допомагатиме Україні, точно зніме обмеження на удари по російській території. І, найімовірніше, це означатиме нові, більш жорсткі заходи щодо росії, – каже він.

Він нагадав, що тема застосування ядерної зброї обговорювалася між США і росією ще наприкінці 2022 року, і тоді Кремлю було висунуто попередження про неприпустимість таких дій.

– І, мабуть, тоді заявили щось досить конкретне, до чого це може призвести. А путін хоче домовлятися. На своїх умовах, але хоче домовлятися. І ось те, що він відреагував стримано, це свідчення того, що він хоче розмовляти, – каже політолог.

Реакція Заходу на операцію в Курській області
У минулому, коли представники російського добровольчого корпусу (РДК) заходили з рейдами на територію рф і при них помічали західне озброєння, або ж Україна збивала західним ППО літаки рф, то європейські партнери України обурювалися тим, що офіційний Київ не прислухається до умов Заходу.

Тепер, коли українські війська увійшли на територію Курської області рф і відкрито використовують західну техніку та озброєння, Європа і США, схоже, не дуже стурбовані таким використанням зброї.

Ба більше, представник Білого дому Джон Кірбі, коментуючи бої на Курщині, заявив, що ЗСУ не порушують обмежень на атаки американською зброєю вглиб росії.

На думку політолога Рейтеровича, причина таких змін очевидна: “світ любить сильних”.

– Україна продемонструвала силу. Як на таке реагувати? Якби воно пішло якось не так, була б інша реакція. А оскільки воно пішло все відносно непогано, і явно вже має дуже великі наслідки, позитивні для нас і негативні для росіян, у світу просто немає іншого вибору, ніж на це реагувати, як на якісь позитивні речі. Хоча вони, можливо, їх і не поділяють, і не хотіли б, щоб вони відбувалися, – пояснює експерт.

Так треба діяти, як робиться Ізраїль, наприклад. Убили там цього терориста, ну і що скаже на це світ? Скаже, ну, може воно й не добре, але за фактом добре. Так і точно тут.

За його словами, у цьому проглядається паралель із діями Ізраїлю, який знищив ватажка ХАМАС і у світі була відповідна реакція.

Своєю чергою політолог Фесенко вказує на інший аспект: реакція Заходу відбулася вже після того, як виступив і проявив себе президент Володимир путін.

Відповідно, на Заході побачили, що путін реагує досить стримано, а отже, він не готовий до ескалації.

– І це трошки додало їм сміливості. Вони зараз розглядають нинішню ситуацію в контексті посилення позицій України. Що, мовляв, добре, якщо так, то Україна має право себе захищати в такий спосіб. Це важливі речі. Те, що публічно це визнається, що ми можемо захищати себе таким чином через ведення бойової дії на території російської Федерації, – пояснює політолог.

Крім того, поточну ситуацію на Заході розглядають як можливість використати для посилення переговорних позицій у майбутніх переговорах у майбутньому.

– З одного боку, вони трошки розслабилися після реакції росії, стриманої реакції путіна. А з іншого боку, розглядають нинішню ситуацію як таку, що може посилити позиції України в майбутніх переговорах, – каже він.

Політичні наслідки Курської операції
Незалежно від військової обстановки, окремим питанням залишається те, якими будуть політичні наслідки для України та рф прорив кордону у Курській області.

На думку Рейтеровича, перш за все, операція політично нівелювала ризики та побоювання щодо червоних ліній.

– Я не здивуюся, якщо в найближчий час ми отримаємо офіційно чи неофіційно дозвіл, наприклад, використовувати ті ж ATACMS для ударів вглиб росії, по аеродромах. Бо світ, ЄС, США, побачили дуже добре, що росія може тільки гиркати, але не може нічого конкретно робити, – пояснює він.

Іншим політичним наслідком є сприйняття путіна в очах внутрішньої авдиторії рф.

– Вони поки що зберігають віру у доброго царя, і у те, що це просто місцева влада нічого не робить. Це ж видно по їх дописам і словам: “путін прийди, допоможи”… Але вони потрошку прозрівають. Тому, рано чи пізно, хоч вони і не дуже розумні, але вони 2+2 зможуть скласти і зрозуміють, що це ж питання не тільки для місцевої влади, – пояснює він.

Крім того, на загальноросійському рівні елітам певних регіонів стає зрозуміло, що у випадку проблем, вони муситимуть вирішувати їх самостійно, без участі Кремля.

– А центральна влада каже тримайтеся: ситуація складна, але тримайтеся, все буде добре, ми вам дамо по 10 тис. рублів. Це, до речі, близько 4,5 тис. гривень. Це ні про що, – пояснює він ситуацію з виплатами для біженців з Курської області, які могли втратити будинки через бойові дії.

Своєю чергою, для російських силових органів виникло інше питання, а саме – про розбудову тероборони у прикордонних регіонах рф. На неї раніше були витрачені мільярди. Те саме і з фортифікаціями, на які, за даними російських медіа, було витрачено 15 млрд рублів.

– Тому в цьому контексті політичними наслідками стане удар по інституційній спроможності російської влади, оскільки вони вчергове продемонстрували свою схожість на колоса на глиняних ногах, – каже він.

На сам кінець слід проговорити тему із газопроводом в Суджах, де ще недавно точились бойові дії. Перші дні боїв на Курщині призвели до того, що Кремль втратив контроль над газовимірювальною станцією (ГВС) Суджа, яка є єдиною точкою входу в газотранспортну систему України. Саме через цю точку російський газ транзитом постачається в Європу.

Втім, як пояснює Рейтерович, історія про ГВС Суджа, скоріш, символічна.

– Для України не є питанням, щоб перекрити газ. Ми і раніше все це могли зробити на своїй території або, наприклад, просто розстрілявши цей газопровід зі своєї території, – пояснює він.

Тому, тут важливішим є саме символічне значення трубопроводу, оскільки цим Україна знов демонструє, що має відповідну спроможність впливати, в тому числі, і на експорт російського газу.

Джерело