Бомба уповільненого впливу, закладена під російську нафтогазову промисловість, незабаром може піднести неприємний сюрприз російській економіці.
Російський “Газпром”, який опинився в банкрутному стані, не просто так зазнав збитків у колосальні 6,8 млрд доларів за 2023 рік. При найближчому розгляді нещодавно опублікованих фінансових показників “Газпрому” можна припустити, що найгірше ще попереду.
Є три ознаки того, що 2024 рік може виявитися ще важчим, ніж 2023-й, пишуть аналітики. Foreign Policy.
По-перше, дебіторська заборгованість “Газпрому” – гроші, компанія має отримати від клієнтів – знаходиться у вільному падінні, що говорить про те, що приплив доходів компанії вичерпується. По-друге, кредиторська заборгованість у 2023 році зросла приблизно на 50%, натякаючи, що “Газпром” зазнає труднощів з оплатою власних рахунків різним постачальникам. Нарештікороткострокові позики минулого року зросли майже вдвічі, оскільки російські державні банки залучили для підтримки колишнього газового гіганта.
Якщо ці цифри взяті з англомовних фінансових звітів “Газпрому”, то в останньому російськомовному звіті компанії є ще два сюрпризи – обидва вони свідчать, що становище компанії ще більше погіршилося з початку року.
По перше, короткострокові позики за перші три місяці 2024 року зросли приблизно вдвічі порівняно з попереднім кварталом. Якщо російські державні банки продовжать покривати збитки “Газпрому”, фінансовий сектор незабаром може опинитися у скрутному становищі. У зв’язку з цим виникає непросте питання — в умовах, коли резерви ФНБ скорочуються, а доступ Москви до міжнародних ринків капіталу закритий, хто оплачуватиме рахунки за порятунок?
По-друге, у першому кварталі 2024 року збитки “Газпрому” були майже в 5 разів більшими, ніж за той же період 2023 року, що натякає на те, що цього року компанія може зазнати ще більших збитків, ніж у 2023 році.
В перспективі 2025 рік буде особливо тяжким для газової компанії. Термін дії транзитної угоди, що захищає постачання газу через Україну газопроводом до Австрії, Угорщини та Словаччини, ймовірно, закінчиться наприкінці цього року, що ще більше скоротить обсяги експорту “Газпрому”, що залишилися, до Європи. При побіжному погляді на карту стає ясно, що єдиним варіантом поставки російського трубопровідного газу, що залишився. є Китай.
Однак Пекін не такий вже зацікавлений у цьому. Минулого року він купив лише 23 мільярди кубометрів російського газу, що становить лише малу частину від 180 мільярдів кубометрів, які Москва постачала до Європи. Переговори про будівництво газопроводу “Сила Сибіру-2”, який збільшив би постачання газу до Китаю, зайшли в глухий кут.
За відсутності трубопроводів єдиним виходом для Москви залишається збільшення експорту ЗПГ. Однак через політику Заходу це легше сказати, аніж зробити. Західний експортний контроль обмежує доступ Росії до складного обладнання, необхідне створення терміналів ЗПГ. Нещодавно Вашингтон ввів санкції проти сінгапурської фірми та двох суден, які працювали над російським ЗПГ-проектом, сигналізуючи, що накладе санкції на будь-яку компанію, яка бажає працювати у цьому секторі. Зрештою, американські санкції значно ускладнюють фінансування російськими компаніями будівництва нових заводів зі зрідження газу та газових родовищ.
Дані Міжнародного енергетичного агентства підтверджують масштаби прорахунку Кремля – частка Росії у світовому експорті газу до 2030 року впаде до 15% – з 30% до початку повномасштабного конфлікту з Україною.
Ймовірно, це було передбачувано.
Важко уявити, як експортер газу, налаштований на обслуговування європейських клієнтів і покладається на західні технології, може процвітати після відмови обслуговувати свого головного клієнта, сигналізуючи решті потенційних покупців, включаючи Китай, що він є ненадійним постачальником. Корпоративним імперіям властиво підніматися та падати, і, схоже, “Газпром” не стане винятком із правил.
